Пам’яті Сергія Кандиби: у Кривому Розі провели черговий етап «Veterans Family Games». Цього разу його присвятили пам’яті нашого земляка – Героя України, нацгвардійця. Офіцер загинув 2 травня 2022 року, боронячи у важких боях Маріуполь. На Азовсталі – між двома вишнями, залишилась його могила. У Кривому Розі в пам’ять про військового встановлено меморіальний знак та висаджено черешневу алею.
Забіг пам’яті Сергія Кандиби зібрав майже 200 учасників. Змагання з легкоатлетичного забігу та армрестлінгу пройшли у парку Гданцівський. На старт виходили ветерани, військові, їхні родини.
«Кривий Ріг має власну модель ветеранської політики, де спорт став важливим елементом реабілітації, — зазначив голова Ради оборони міста Олександр Вілкул. — Це вже четвертий сезон і ми бачимо справжній аншлаг. Ми поставили перед собою амбітну мету — провести цього року понад чотири десятки змагань, розширити програму. Зокрема, сьогодні переможці отримали, окрім грошових призів та медалей, ще й запрошення на зайняття дайвінгом. Тепер будемо розвивати в Кривому Розі ще й цей дуже цікавий напрямок».
Щиро подякувала організаторам забігу дружина загиблого Героя, Ольга Кандиба.
«Чоловіка не повернеш, але тішить те, що його пам’ятають і цінують. Чим більше ми будемо говорити про наших героїв, тим довше житиме пам’ять про них».
Основний девіз сьогоднішніх змагань — «Біжу за Героя».
«Герой України Сергій Кандиба був одним із перших нацгвардійців, хто у 2022 році віддав своє життя, захищаючи Маріуполь. Ми платимо надзвичайно високу ціну за те, щоб наше небо було мирним і щоб наші діти жили. Ми не маємо права це забути», — підкреслив заступник командира 21-ої окремої бригади НГУ, ветеран війни Олександр Пискун.
Цього року кількість учасників значно зросла, констатує головний суддя змагань, голова Федерації тріатлону Кривого Рогу Віктор Білий.
«Маємо майже дві сотні зареєстрованих у різних категоріях — ветерани з пораненнями, без поранень, жінки, діти, члени родин. Це свідчить про те, що рух стає дедалі популярнішим».
На біговій доріжці учасники демонстрували витривалість, а за столами для армрестлінгу точилася запекла боротьба. Бо пам’ять про героїв живе не лише у словах, а й у справах. Кожен старт, кожна перемога — це спосіб сказати «дякую» тим, хто віддав життя за Україну.
