Криворіжці нині попрощалися з загиблим воїном Павлом Панченком. 40-річний Павло Іванович загинув 4 квітня у гарячій точці на карті російсько-української війни – біля с.Новобахмутівка Донецької області.
Вшанувати бійця прийшло дуже багато людей – близькі люди, колеги по роботі, військові.
До війни наш земляк працював майстром з ремонту металургійного устаткування газоочисток доменних печей парогазового цеху «АрселорМіттал Кривий Ріг».
З перших днів нападу орди, Павло Панченко добровольцем пішов захищати нашу країну: спочатку у лавах 129-ї бригади ТРО, згодом — у в/ч А4082 ЗСУ. Воював стрільцем-помічником гранатометника.
«Не можу повірити, що його вже нема, — ділиться болем Ірина Панченко, сестра загиблого. — Я старша сестра, няньчила його, в дитсадок водила. Запам’ятаю його добрим, веселим і життєрадісним. Павло дуже любив свою сім’ю і свою Батьківщину. Пішов на війну добровільно, рвався туди, записувався. Воював на Херсонщині, на Запорізькому та Авдіївському напрямках. Загинув мій брат о 23.30 4 квітня. Того дня ми з ним якраз спілкувалися, казав, що у нього все добре. Він ніколи не скаржився, так запевняв нас, що все добре, аж ми часом жартували, ніби він у санаторії».
Попрощатися з полеглим бійцем прийшло чимало його колег з «Арселора».
«Загинув наш майстер з ремонту устаткування. Ми пропрацювали разом 20 років, — каже заступник начальника цеху Віктор Пухлянка. — Талановита була людина, гарний спеціаліст, Людина з великої букви. Завжди ретельно підходив до роботи, підлеглі його шанували. Коли почалася російська навала, брав участь у зупинці підприємства, був відповідальним. 12 березня 2022 він добровільно записався в тероборону і пішов захищав всіх нас».
«Він учився разом з моїм сином, такий був добрий хлопець! Пішов воювати, хоча мав троє дітей, міг і не йти. Але вирішив захищати і нас, і своїх діток», — плаче сусідка Ольга Іванівна.
У загиблого оборонця залишилися батьки, дружина і троє дітей 6, 16 і 20 років.
Вічна пам’ять і шана захисникові!
