Ця тендітна жінка закохана у свою справу. Хоча справа далека від романтики…
Підприємство Sanimed-m перше і єдине в Україні, яке виготовляє готові реагенти для лабораторій та лікарень. Олександра – є директоркою та співвласницею компанії.
З роботою підприємства в умовах війни журналістка tv-news.dp.ua познайомилась під час престуру на Хмельниччину, організованого Харківським прес-клубом.
Sanimed-m почало свою роботу в Харкові у 2016 році. До цього часу в Україні не було жодного такого виробника. Тому всі реагенти закуповувались лише за кордоном.
Так уже склалось, що війна, можна сказати, навіть посприяла тому, що підприємство розширює свою діяльність – відкриває філію у Хмельницькому. Хоча вистояти в рідному Харкові було непросто.
«Ми перебували під постійними обстрілами. Спочатку не знали, що робити. У березні поїхали по містах України шукати приміщення. Таке виробництво єдине в Україні. Є певні вимоги. Тому підібрати щось було важко. Але нам потрібно було терміново відновлюватись, бо інакше ми втратили б ринок», – розповідає Олександра.
Хмельницький найбільше підходив логістично – поруч Львів, Вінниця, Тернопіль. Вдалось також підібрати приміщення, котре відповідало б специфіці виробництва. Орендували комунальну будівлю і зараз уже завершують ремонт, закупили обладнання.
І навіть те, що приміщення було у «жахливому» стані є, скоріш, плюсом, аніж мінусом. Адже до матеріалів для ремонту теж є певні вимоги. А ще тут має бути ідеальна чистота, відповідна вологість, температура, освітлення. Найближчим часом підприємство розпочне роботу в тестовому режимі. Уже навіть створили п’ять робочих місць.
Підібрати працівників – справа непроста. Фахівці повинні мати біологічну та хімічну освіту, до того ж іще розумітись на новітніх технологіях, знати англійську мову. В університетах цьому не навчають. Тому, перш ніж ставати до роботи, людина проходить відповідне навчання. Персонал тут дуже оберігають. Навіть, коли підприємство через обстріли у Харкові не працювало, заробітну плату працівникам виплачували акуратно, аби не поїхали кудись за кордон.
Сама Олександра зізнається, що не має ані хімічної, ані біологічної освіти, але настільки захопилась цієї справою, що почала активно вникати, навчатись. Постійно їздити за кордон, переймати досвід. І зараз продукція підприємства нічим не поступається закордонній.
«За цей рік ми дуже піднялись. Я поїздила по підприємствах Європи, перейняла їхній досвід. У нас менший асортимент, але за якістю ми на рівні закордону. У них хіба що естетичне оформлення красивіше. Я купую тару в українського виробника. Може вона не така красива як в Італії, але працює якісно. Таким чином, ми даємо змогу працювати нашим вітчизняним виробникам», – каже директорка.
А от у Харкові вирішили теж не закривати виробництво. Там трудиться 20 працівників. Таким чином підприємство не лише не згорнуло свою діяльність під час війни, а навпаки – розширило.
Там продовжують виготовляти готові реагенти для баклабораторій. Постачають їх в усі лікарні України, станції переливання крові, діагностичні центри для людей і тварин, Держпродспоживслужба тестує ними харчові продукти. А ще використовують їх у військових шпиталях.
«Зараз багато тестують рани у військових на наших середовищах. Бо у нас є сучасні реагенти, які вже на ранах дають результат. Чим швидше і якісніше буде діагностовано збудника хвороби, тим успішнішим буде лікування. Ми за це боремось. Ми за те, щоб лікування було правильним», – говорить Олександра.
Найбільше її обурює той факт, що нерідко на ринках продукти не тестують на наявність бактерій, просто ставлять відмітку і все. А це є вкрай небезпечним. Адже ці невидимі неозброєним оком істоти можуть викликати чимало неприємностей у людини.
Окрім виробництва середовищ для виявлення бактерій, доводиться займатись ще й роз’яснювальною роботою, подоланням стереотипів… Адже в Україні нерідко звикли думати, що закордонне – якісніше.
— Роз’яснення – це щоденна праця. Буває витрачаєш день на те, щоб людей переконати. Люди часто думають, що закордонне краще.
Поки що, закордонний продукт більш популярний – 70% замовляють в Італії і 30% в Україні. Допоки в країні війна, люди бояться ризиків.
А от Олександра найбільше боїться, щоб під час грипозного чи коронавірусного сезону не підхопити якогось вірусу.
— Ми стрімко зростаємо і навчаємось. Випасти з робочого процесу хоча б на тиждень – це катастрофа для мене. Я дуже люблю свою справу.
