На житломасиві Південного ГЗК попрощалися з загиблим захисником України, бійцем 93-ої бригади «Холодний Яр», кулеметником Олександром Арсенюком. 47-річний армієць віддав життя 15 жовтня на оборонній позиції біля с. Андріївка Донецької області. За словами побратимів, він загинув миттєво від влучання мінометного розряду 120-го калібру…
Востаннє віддати військову честь бойовому товаришу з фронту прибула заступниця командира з МПЗ першої стрілецької роти Оксана Тирса.
«Олександра перевели до нас з іншої частини, я особисто приймала його в нашу частину і до останньої хвилини була поруч з ним та побратимами. Він був гарною, чемною людиною, завжди відгукувався на найменші прохання бійців. Добре знався на зброї, опанував військову справу. На злагодженні показав себе дуже добре. Загинув Олександр у бою. Це був дуже важкий бій, де полягли одразу четверо наших військових. Можу сказати його дружині й родині, що він був гідним побратимом, на якого завжди можна було покластися. Світла йому пам’ять», — з сумом розповіла Оксана Тирса.
Головний енергетик рудоуправління Південного ГЗК Валерій Степанченко був керівником Олександра Арсенюка, коли той працював на комбінаті. Каже, цінував його як людину і як висококваліфікованого спеціаліста.
«Олександр був моїм підлеглим. Гарний фахівець, чудова людина. Працював на 4-й дільниці електрослюсарем, відповідальний, пунктуальний, безвідмовний. Він, мабуть, одним із перших з комбінату пішов захищати країну. Дуже шкода, що загинув, бо на таких людях багато тримається в цій країні. У таких фахівцях завжди буде гостра потреба».
Тяжко переживає смерть Олександра Анатолійовича Валентина Краснова, учителька ліцею №115. Вона навчала в початкових класах його доньку Аделіну, а тепер працює в ліцеї разом з його дружиною.
«Я знаю цю сім’ю близько 10 років. Це любляча родина, де панує атмосфера любові, злагоди й взаємоповаги. Сашко ніколи не міг спокійно пройти повз якесь зло. Коли почалася війна, ми бігли до укриття, і він був першим, хто допоміг відкрити двері і впустити туди всіх людей. Кожній дитині віддавав серце й душу. Завжди був поряд зі своєю дочкою. Напрочуд чудова була людина. Він і на фронті дбав про хлопців, був патріотичного, міцного складу чоловік. Хай спочиває з миром і спокоєм», — тремтячим голосом говорить пані Валентина.
Двох місяців не дожив криворіжець до свого 48-річчя. Поховали Героя на кладовищі Південного ГЗК. За упокій його душі помолилися священник, рідні, друзі, сусіди та знайомі. Багато людей прийшло вклонитися подвигу воїна…
Довіку пам’ятаймо про його самопожертву й високу ціну прийдешньої Перемоги! Вічна пам’ять і шана!
