До свого 28-річчя не дожив тиждень. У Кривому Розі сьогодні попрощалися з Артемом Чегодаром.
Захисник загинув 18 жовтня на Курському напрямку, де перемелює ворога 17-та окрема танкова бригада.
До російсько-української війни Артем навчався в Криворізькому Міжрегіональному центрі професійної перепідготовки. І спеціальність обрав абсолютно мирну – слюсар з ремонту колісно-транспортних засобів. Та відразу після випуску підписав контракт і пішов в АТО. Це був 2016-й рік, — згадує майстерка з виробничого навчання Оксана Радаш.
«В 2007-му у нього помер батько, залишилась одна мама. Я відмовляла, плакала, просила: «Артеме, то потрібен мамі! Ні, Оксано Володимирівно, я йду воювати», — чула у відповідь. Він не мав загинути, такі не вмирають, він фартовий. Ви бачили, скільки на похованні було хлопців… Він був душа компанії, душа групи, неформальний лідер. Дуже піклувався про маму. У них були такі близькі і міцні стосунки…», — ледь утримується від сліз жінка.
Веселий, компанійський і товариський Артем поспішав жити. Про загибель учня пані Оксана дізналась через дві години після його смерті.
«Він воював поряд з іншими нашими випускниками. Останній раз телефонував мені на день вчителя. Я його просила: «Приїдь». «Обов‘язково, приїду з перемогою», — відповів. Дуже багато я вже поховала своїх хлопців… В кожній групі є діти, яких забрала війна… І треба зробити все — вчителям, батькам, суспільству, щоб їх пам‘ятали. Їх, які зробили можливе і неможливе», — ковтає сльози майстерка.
В одній бригаді з Артемом служила посестра Олена.
«Мені так боляче, що гинуть найкращі, гине цвіт нації. Мені боляче бачити біль матері. Вважаю, за її сльози і смерть Артема має бути жорстка помста. Як в пісні співається: «За одного 10 заберемо в помсти мить», — з гіркотою каже військова.
Вікторія – подруга воїна з дитинства. У її пам‘яті Артем назавжди залишиться добрим, чуйним, надзвичайно доброзичливим хлопцем.
«Я постійно йому писала у повідомленнях: що ти, як, де. Бо у мене у Курській області чоловік теж воює. То Артем зізнавався, що тяжко там. Дуже сумує за родиною, казав, хоче побачити дружину, дитину..»
На цій землі у Артема Чегодарова залишились мама, дружина і 2-річна дитина.
Вічна пам‘ять тепер вже янголу небесного війська …
