Сергій Ільїн, електромонтер з ремонту релейного захисту цеху мереж та підстанцій Північного ГЗК Метінвесту, маючи за плечима бойовий досвід, прагне розвиватися у професії та створити на підприємстві спільноту ветеранів для підтримки один одного.
Шлях Сергія Ільїна на Північному ГЗК розпочався п’ять років тому, у серпні 2020 року. До того часу біографія хлопця складалася христоматійно. Він – корінний криворіжець з району 44-го кварталу. З класичної для міста родини, дотичної до гірничодобувної промисловості. Після школи продовжив навчання у Криворізькому національному університеті на електротехнічному факультеті. Готувався до роботи у галузі автоматизованого електроприводу, автоматизації виробничих процесів і електрифікації гірничих робіт. З відзнакою закінчив магістратуру і отримав своє перше робоче місце у цеху мереж та підстанцій Північного ГЗК. Здібного хлопця щиро зустріли у колективі, одразу залучили до справи, підтримали та занурили у виробничу атмосферу. За рік потому, у листопаді 2021 року, Сергія призвали на строкову військову службу.
Від строковика — до бойового солдата
Він потрапив до Національної гвардії України, ніс службу у Харкові. У той час вже чітко відчувалася напруженість у відносинах і загроза з боку росії. Усі розуміли, що конфлікту не уникнути, але масштаби майбутніх подій люди тоді уявляли не повною мірою.
— Пам’ятаю, що було досить нервово, було передчуття неминучості й небезпеки. До того ж виступ Володимира Зеленського на Мюнхенській конференції 19 лютого чітко вказував, що росія хоче нападати. Але, як би хто не був морально чи фахово підготовлений до війни, остаточно готовим до цього людина не може бути. Вже 24 лютого зранку ми виїхали на околиці Харкова неподалік екопарку Фельдмана, зайняли позиції й перший раз приймали бої. Довелося нам попрацювати з «Хартією» — бригадою оперативного призначення Нацгвардії. Це були перші застосування дронів. Я бачив, як хлопці влучно працювали по танкам. Плюс поруч з нами позиції тримали 91-ша, 93-тя та 96-та бригади ЗСУ, — розповідає Сергій Ільїн.
На початку війни строковики, які б не мали брати участь у активних бойових діях, воювали пліч-о-пліч з мобілізованими бійцями. Тому Сергію з побратимами довелося пройти і вуличні бої у Харкові, і бої за П’ятихатки, потім було звільнення Харківщини, просування у бік Луганщини та Донеччини, битви за Соледар та Бахмут.
— На війні у мене було кілька професій. Я був і старшим кулементиком, і стрільцем, і гранатометником, і помічником гранатометника… Зараз в армії намагаються навчити людей максимально широко володіти різними видами зброї. Починав я зі звання солдата, а перед Соледаром присвоїли звання старшого солдата, що є граничним для строковиків.
Там, під Соледаром, чоловік отримав осколкове поранення та баротравму. Перед ним розірвалася ворожа міна «вісімдесятка». Лікували спочатку у Краматорську, а потім перенаправили в Ізюмську лікарню, де воїн проходив відновлення. Після одужання Сергій повернувся до війська. Та на той час бійців, які проходили строкову військову службу, почали виводити у західні області України. Наш герой потрапив до Рівного. Там він зміг зібрати потрібні документи щодо поранення. За висновком ВЛК у серпні 2023 року воїн був звільнений зі служби за станом здоров’я. Попереду було повернення до цивільного життя і роботи.
Захисник – поняття широке
На Північному ГЗК за Сергієм Ільїним зберегли робоче місце. Тому після захисту країни на фронті чоловік повернувся до захисту енергообладнання. Він – електромонтер з ремонту релейного захисту цеху мереж та підстанцій. Працює з ячейками, де є висока напруга – 6 кВ та вище, які живлять насоси, вентилятори та інше необхідне у виробництві устаткування. Робота, яка вимагає глибоких технічних знань та досвіду. Як і на інших підприємствах компанії, на ПівнГЗК наразі гостро відчувається дефіцит кваліфікованих працівників. Адже частина колективу – на фронті, хтось виїхав з країни, а молодим кадрам ще бракує практики. Тому досвідченим людям доводиться працювати з підвищеним навантаженням. Проте атмосфера у цеху дружня та приязна, тому на роботу Сергій ходить із задоволенням.
— У мене не багато вільного часу. Але якщо випадає, то люблю проводити його з друзями за обговоренням різних актуальних тем. Цікавлюся інформаційними технологіями, кіберспортом. А ще у мене є ідея створити ветеранську спільноту на комбінаті. Поки міркую над форматом та консультуюся з HR-фахівцями. Якщо зустрічатися очно – потрібен простір і певні ресурси. Тому зараз пропоную, як варіант, створити групу у чат-боті. Але треба вирішити технічний бік цієї ідеї. Ми могли б ділитися думками, проблемами та способами їх вирішення. Аби не лишатися наодинці з ними. Особливо їх багато у ветеранів з інвалідністю, адже їм доводиться звикати до життя з певними обмеженнями. І не лише ветеранів можна було б залучати, а й інших співробітників. Бо спілкуватися важливо, — вважає Сергій.
А ще, за думкою Сергія Ільїна, наша армія вистояла, бо до неї прийшли люди, які хотіли перемогти. На сьогодні вона є однією з найсильніших у світі та має безперечно великий досвід у використанні дронів. Також ветеран говорить про необхідність реформування Статуту ЗСУ, деякі пункти якого, на його погляд, сьогодні вже не є актуальними.
Нещодавно активний молодий ветеран був учасником чергової зустрічі, яка проводилася у межах проєкту «Спілкуй.Ветеран», що вже понад рік реалізують у Кривому Розі за підтримки Метінвесту та Ради оборони міста. Там він мав змогу поспілкуватися з колегами з Північного, Інгулецького, Центрального та Південного ГЗК, обмінятися думками, почути корисну інформацію та отримати потрібні контакти, аби працювати в напрямку створення ком’юніті далі.
