Людмила приїхала на Павлоградщину із селища в Луганській області ще у березні 2022 року
Каже, що обстріли та різні життєві труднощі вони відчували ще з 2014 року. Проте у 2022 життя стало нестерпним. Російські окупанти перетворили її селище на руїни. Тому вимушена була шукати більш безпечне місце для проживання.
— Ми ще з 2014 року там все переживаємо. Але у 2022 році вже була безвихідь. Тому вимушені були виїхати, бо наше селище вщент зруйноване, його там практично немає. Будинок мій теж повністю зруйнований. Ми кинули все, що роками наживала своєю працею. З собою взяла лише одну сумку. Виїздили ми евакуаційним автобусом. У Тернівці, що на Павлоградщині проживають мої родичі, тому приїхала до них. Так і живу. Тут дуже добре, але хочеться додому. Хоча я розумію, що повертатись нікуди. Будуватись заново – не той вік. Та і селище ніхто уже відновлювати не буде навіть після деокупації.
Раніше нам більше допомагали різні благодійні організації. Зараз значно менше. Тому дуже вдячні за допомогу ГО «Жінки Західного Донбасу». Про цю організацію я дізналась від знайомих. Сьогодні отримала тут матеріальну допомогу – набори засобів гігієни. Тепер буду сюди приїздити частіше. Тут затишна атмосфера, проходять різні заходи, заняття з арттерапії, сумісне чаювання.
Проєкт з надання допомоги населенню для подолання наслідків війни триватиме до серпня 2025 року. Детальнішу інформацію про час та місце проведення різних заходів можна знайти на наших сторінках в соцмережах.
Проєкт реалізується в межах проєкту EMPOWER, що фінансується Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) спільно з Європейським Союзом та реалізується GIZ Ukraine.
