Медична таємниця є непорушним правом кожного пацієнта, але законодавство України чітко визначає випадки, коли лікар зобов’язаний розкрити конфіденційну інформацію. З огляду на актуальні виклики 2025 року та вимоги закону, важливо знати, коли саме відомості про ваше здоров’я можуть бути передані третім особам — чи то за вашою згодою, чи то за вимогою правоохоронних органів, суду тощо. У ключових правових підставах та винятках розбирався «Дніпро Оперативний».
Що таке медична таємниця і які відомості до неї належать
Медична таємниця — це сукупність відомостей про стан здоров’я особи, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержані під час медичного обстеження, що стосуються інтимного і сімейного життя громадянина.
До медичної таємниці належать:
- Факт звернення особи за медичною допомогою.
- Стан здоров’я пацієнта (включно з хронічними хворобами, результатами аналізів, обстежень).
- Діагноз та прогноз захворювання.
- Методи лікування, які застосовуються.
- Відомості про інтимне та сімейне життя пацієнта, отримані в процесі обстеження та лікування (наприклад, відомості про ВІЛ-статус, психічні розлади, репродуктивне здоров’я).
- Інформація про донорство (якщо пацієнт є донором).
Правові основи збереження медичної таємниці в Україні
Захист медичної таємниці випливає з низки нормативних актів: Конституції України, Закону «Основи законодавства України про охорону здоров’я», норм Цивільного та Кримінального кодексів, а також приписів про захист персональних даних і профільних наказів/роз’яснень Міністерства охорони здоров’я. Медичні працівники зобов’язані зберігати конфіденційність інформації про пацієнта, одночасно забезпечуючи пацієнтові доступ до інформації про його власний стан.
Кому лікар може розкрити інформацію за згодою пацієнта
За письмовою (іноді — усною залежно від характеру розкриття і внутрішніх правил закладу) згодою пацієнта медична інформація може бути надана:
- родичам або близьким особам;
- страховим компаніям (в межах договору і згоди);
- іншим лікарям або медичним установам, якщо це потрібно для лікування (командна допомога, консиліум, направлення);
- роботодавцю — тільки в обсязі, який необхідний та передбачений законом або договором (наприклад, лист непрацездатності без детального діагнозу, якщо пацієнт цього дозволяє).
Винятки: коли розголошення медичної таємниці є обов’язковим без згоди пацієнта
Існують чіткі ситуації, коли інформацію можуть (або навіть мають) розкривати без згоди:
- За мотивованим запитом правоохоронних органів, слідства, прокуратури або суду — у межах процесуальних повноважень.
- У разі загрози життю та здоров’ю інших осіб — наприклад, при небезпечних інфекційних хворобах, коли приховування інформації може спричинити поширення інфекції; санітарно-епідеміологічні органи можуть отримувати відомості.
- Якщо відомості необхідні для виконання обов’язкового медичного нагляду/повідомлення про інфекційні хвороби, передбаченого законодавством (звітність епідемслужбам).
- Коли розкриття потрібно для захисту законних інтересів самого пацієнта або третіх осіб (наприклад — при неможливості отримати згоду і є нагальна потреба рятувати життя).
Важливо: навіть у цих випадках розкривати потрібно тільки ту інформацію, яка є необхідною і пропорційною меті — не більше, ніж потрібно.
Відповідальність за розголошення медичної таємниці
Розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відомою у зв’язку з виконанням професійних/службових обов’язків, тягне відповідальність:
- Дисциплінарна — застосовується до працівника за порушення посадових інструкцій та норм внутрішнього трудового розпорядку. Може бути оголошена догана, а у важких випадках — звільнення з роботи.
- Цивільно-правова — пацієнт має право вимагати відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої розголошенням таємниці, через суд. Відповідачем може виступати як лікар, так і заклад охорони здоров’я.
- Кримінальна — може наставати за статтею 132 Кримінального кодексу України («Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної хвороби») або за статтею 145 («Незаконне розголошення лікарської таємниці»). Санкції можуть включати штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, а також виправні роботи.
Під час воєнного стану, згідно з останніми змінами в законодавстві, можуть бути додатково уточнені та посилені правила обміну медичною інформацією між військовими та цивільними медичними установами, проте загальні принципи медичної таємниці, як права пацієнта, залишаються непорушними.
Раніше ми писали, за яких умов зйомка поліцейських на відео у разі ДТП є повністю легальною і що робити, якщо правоохоронець вимагає її припинити або видалити запис.
Також ми розповідали, хто такі колектори, що їм дозволено, а що категорично заборонено, і як ефективно захистити себе від їхніх незаконних дій.
