Довгочікуваний (7 років!) український анімаційний фільм «Мавка.Лісова пісня» впевнено завойовує серця маленьких і дорослих глядачів. Стрічка вже стала рекордсменкою касових зборів, і покази тривають. Лише за три вікенди в українському прокаті на мультфільм було продано 642 671 квиток, а бокс-офіс склав близько 82 мільйонів гривень.
Більше 4-х років як режисерка над фільмом працювала наша колишня колега-тележурналістка, руданівка Олександра Рубан. У співпраці з творчою командою, стрічка є продуктом її таланту, уяви, копіткої щоденної праці й недоспаних ночей. Олександра охоче завітала до нашої студії, щоб ексклюзивно розповісти нам про створення найкасовішого українського мультфільму.
— Вітаємо вас із приголомшливим успіхом проєкту, Олександро! Стрічка всім припала до душі. Ті, хто читав «Лісову пісню» Лесі Українки, звернули увагу, що ви зробили мультфільм за мотивами відомої п’єси, але не повторювали її сюжет.
— Ми ніколи й не заявляли, що будемо детально переказувати історію «Лісової пісні» Лесі Українки. Справа в тому, що драма-феєрія – доволі складний драматичний твір. Звичайно, ми не зможемо позмагатися з талантом і масштабом особистості Лесі Українки. Можливо, ми ще колись побачимо повнометражний фільм на «Лісову пісню». Просто ми розуміли, що орієнтуємося передусім на дітей, тож драма для цього не дуже підходила. Щоб маленькі глядачі не вийшли після перегляду з травмою від сприйняття трагічного кохання і сказали: «Не буду ніколи закохуватись, кохання — це погано, всі хлопці – погані». Ми хотіли, щоб залишилась надія і діти усвідомили, що кохання — це світле почуття і добро завжди перемагає.
— «Мавка» пережила кілька дизайнів. Чому зупинилися саме на останньому?
— Перший тизер, який ви побачили, це був просто пошук персонажа: як він має виглядати. Ми працювали над сценарієм, довго шукали, як у 3D виглядатиме Мавка, якими будуть її волосся й сукня. Тому всі зараз порівнюють фільм із першим тизером і запитують: чому така різниця? Не всі знають тонкощі роботи аніматорів, як саме триває процес. Приміром, довга сукня — це складна історія, її треба симулити — рухати, і тканина почне проникати у квіти, дерева, руки й ноги, тобто це технічно дуже складно. Тому ми вирішили не ускладнювати собі роботу і не затягувати процес. Пам’ятаєте «Рапунцель»? Мультфільм вартував більше 150 мільйонів доларів ще тоді. Тобто довге волосся персонажа роздуло б наш бюджет. Тому ми видали нефінальний образ героїні і люди у тизері побачили mood: якою загадковою й невловимою вийшла Мавка, яка атмосфера її оточує. Насправді, багато студій роблять неймовірно велику кількість дизайнів персонажів, просто ми цього не знаємо, а бачимо вже фінальні персонажі. Люди реагували на зміни, ми це читали, але приймали рішення колективом професіоналів зі студією «Animagrad». Зараз уже глядачі пишуть коменти з розумінням, чому Мавка стала старшою. Бо ж вона вже закохана і цілується з хлопцем, старшим за неї.
— Щодо озвучки героїв… Сергій Притула, Наталія Сумська. Як вдалося зібрати таке сузір’я яскравих зірок в одному проєкті?
— За це дякую Катерині Брайковській, яка робила озвучку. Вона неймовірно талановита режисерка й акторка. І продюсерам дяка, які зібрали таку команду і показали акторам, яким саме буде мультик. Бо акторів неможливо переконати жодними засобами, якщо їм нецікаво. Зараз такий час, що треба уважно стежити, що й для кого ти робиш. І я вдячна зіркам, що вони погодилися.
— Стало символічним, що мультик вийшов саме під час війни.
— Так він і створювався під час війни, бо вона триває вже 9 років. Якщо замислитися, то це вже такий тривалий час… Ми не розуміли, що здійсниться таке неможливе і настане така ескалація. У фільмі, насправді, теж про війну, розумієте? Нема нічого страшнішого за війну і немає нічого страшнішого за істот, які знищують твою історію, твій народ, твій простір і світогляд. Там це теж відгукується, бо зараз стається з кожним із нас.
— Образ Мавки в мульті – ліричний. Щось із міфології, народного фольклору використали для анімації цього образу?
— Так, у нас були дивовижні фахівці з кафедри фольклористики університету Шевченка. Ми їм дуже вдячні. Міфологію ми брали до уваги, але у ній Мавки – це мертві дівчата з оголеною спиною, крізь яку ми бачимо нутрощі і серце. Це дуже лякає. Якби ми зробили таку Мавку, то мали б ставити вікові обмеження. Тому ми намалювали її живою, а не померлою. Хоча насправді наша команда хотіла втілити жорсткіший сценарій.
— Які труднощі були в процесі створення фільму?
— Усі, які тільки можна собі уявити. Важко створити героя, якого сприймуть позитивно, полюблять і зрозуміють і у нас, і за кордоном. Бо ми хотіли донести нашу культуру іншим країнам, розповісти про себе через цю історію, але залишитись автентичними і конкурувати з крутими студіями, які виробляють дорогий екстраординарний продукт. Ми хотіли, щоб глядачі у Франції, Німеччині, Австралії пішли на мультфільми і обрали нашу «Мавку». Тому зробили вибір на користь зрозумілого усім персонажа. Тепер чекаємо на новини звідти (український мультфільм уже купили для прокату 20 країн — ред).
— Якісь суто дитячі проблеми в стрічці порушили?
— І дитячі, і підліткові, бо там є тема кохання. Для дітей там є мої улюблені Шумник Гук, Кавусь, наш Песик і кумедні лісові істотки Мохуші. Це персонажі комедійні, легкі й зрозумілі для дітей. А кохання – це вже про доросле життя: що таке бути собою, мати обов’язки, не дослухатися до порад, що буде, якщо ти підеш проти всіх правил у своєму світі, які наслідки, як їх виправити, на яку жертву ти можеш піти, щоб врятувати свій світ. Це складні історії для дітей, але якщо після перегляду запитати дитину, то вона розкаже, хто поганець, а хто хороший.
— У чому конкретно полягала ваша робота?
— У всьому. Режисер — це диригент оркестру, має розуміти кожен інструмент, хто на чому грає, все контролювати, створювати умови, щоб усі були на одній сторінці історії, коригувати створення моделей, персонажів, локацій, технічних тестів, бути з виробництвом на ти, розуміти, що змінити, від чого відмовитись, на чому наполягти, уміти переписати сценарій, зробити діалоги й конфлікти більш кумедними, гострими й цікавими. Режисер працює на усім. Нема такого, над чим я не працювала як одна з режисерів стрічки.
— Що найбільше сподобалось у роботі?
— Сподобалась команда студії «Animagrad» – це дивовижні люди, технічні гіки. За ними було цікаво спостерігати, які вони прискіпливі до деталей: «А от студія Піксар так робила, і ми так зможемо!» Вони віддавалися роботі на 100 тисяч відсотків, жили проєктом, родини їх не бачили вдома. Доволі часто на свята вони прогулювали новорічні канікули, не мали відпусток , бо розуміли, що роблять щось екстраординарне, бо дійсно «в серці мають те, що не вмирає». Ті випробування, які пройшла студія Анімаград, – неймовірні, і я вдячна родинам за підтримку, що вони нас розуміли. Ось тепер вже можна їм показати: «От де я був всі ці роки і що робив».
— У Мавки є чесноти, притаманні усім українським дівчатам?
— Так. Добре серце, вміння бачити добро і бути доброзичливою людиною, красивою душею. Наші українки такі і є. Боронити своїх, жертвувати собою заради близьких і майбутнього – це 100 відсотків про українок.
— Відчувається, що Мавку ви полюбили…
— Я знаю цю дівчинку і люблю її. Це була велика командна робота, ми допомогли їй вийти на великий екран і піти у світ.
Відео інтерв’ю — нижче.
Анімаційний фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
