Зупинка металургії може призвести до каскадного ефекту негативних наслідків в усій українській економіці.
У серпні 2026 року російські обстріли вивели з ладу два ключові металургійні підприємства, на які припадає 72% українського виробництва сталі: Запоріжсталь українського холдингу «Метінвест» та Криворіжсталь міжнародної корпорації «АрселорМіттал». Строки їхнього відновлення невідомі, а простій може спричинити вкрай негативні наслідки для всієї української економіки: починаючи від здорожчання будівництва і закінчуючи послабленням гривні.
Детальніше читайте в матеріалі LIGA.net.
Українські металурги зупиняються через обстріли
До 2026 року українська металургія підійшла виснаженою – проте не зломленою. Хоча одразу після повномасштабного вторгнення випуск сталі впав на понад 70%, п’ять здатних виготовляти цей металевий сплав підприємств на контрольованій території країни, відновлювали виробництво.
У 2025 році металургійна промисловість виготовила 7,4 млн т сталі – проти 6,3 млн т у 2022-му і за максимально можливого обсягу в 8 млн т. Разом з іншими підприємствами гірничо-металургійного комплексу (ГМК) вона внесла 5,5% у вітчизняний ВВП. Експорт металопродукції, враховуючи чавун, дав Україні 11,7% від усіх валютних надходжень за минулий рік.
Утім, вже у 2026 році тренд розвернувся до падіння. До цього призвели декілька регуляторних та економічних факторів, які супроводжували галузь протягом всього поточного року. Головними негативними чинниками стали жорсткі обмеження на імпорт сталі з боку ЄС, про які LIGA.net розповість в окремому матеріалі.
З середини літа падіння прискорилось, але вже через безпекові причини, які вийшли на перший план проблем галузі.
Галузь страждала від російських обстрілів і до цього. Лише за п’ять перших місяців 2026 року кількість ракетних ударів по регіонах, де розташовані українські металургійні підприємства, зросла вдвічі-втричі, коментує LIGA.net аналітик профільного видання GMK-Center Андрій Глущенко.
Свої підрахунки він робив за інформацією з відкритих джерел. «У подальші місяці удари посилились», – каже аналітик.
Наприкінці липня окремою проблемою, що призвела до зупинки ГМК-підприємств, стали обстріли портів Великої Одеси. Вони фактично заблокували вивезення будь-якої української продукції з Чорного моря.
Залізниця та вантажівки погана заміна морю
Автомобільні та залізничні перевезення дорожчі за морські. Для високомаржинальних категорій металопродукції експортні ціни можуть покрити видатки на логістику, писали в GMK-Center. Наприклад, компанія «Інтерпайп Сталь», що виготовляє труби, переорієнтувала експорт: до клієнтів у Європі постачання йдуть автотранспортом, а на інші ринки – через один з європейських портів.
Водночас альтернативне транспортування нерентабельне для сировинної частини українського ГМК. Унаслідок закриття портів і низьких світових цін на залізну руду три гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) компанії Ferrexpo і Південний ГЗК Метінвесту припинили видобуток руди.
Здатність використовувати автомобільні та залізничні перевезення також залежить від обсягу вантажу, уточнює Андрій Глущенко. Якщо компанії треба перевезти 20 000 т продукції, автотранспорт буде занадто дорогим рішенням. А залізниця має лімітований парк вагонів.
«Нас очікує повторення ситуації 2022 року, коли через зупинку морського коридору всі експортні підприємства змагалися між собою за доступ до перевезень», – прогнозує Глущенко з GMK-Center. Унаслідок блокади портів в його компанії вважають вірогідною подальшу зупинку не тільки цих, але й інших орієнтованих на експорт гірничорудних підприємств.
Наступними після ГЗК почали зупинятися сталеливарні компанії – але вже через удари безпосередньо по заводах. 11 серпня були пошкоджені енергетичні підрозділи та інфраструктура Запоріжсталі, а також основні й допоміжні потужності доменного виробництва. Наразі комбінат не працює, підтвердили LIGA.net в пресслужбі Метінвесту.
За тиждень після цього, 16 серпня, до подібних наслідків – пошкодження основних об’єктів енергетичного та доменного виробництв – призвела атака на АрселорМіттал Кривій Ріг. Виробничі процеси заводу були частково зупинені, повідомили в компанії.
Чи зможуть підприємства відновити роботу
На запитання LIGA.net про строки відновлення у пресслужбі АрселорМіттал не відповіли, пославшись на безпекові ризики. У Метінвесті вказали, що Запоріжсталь вже не вперше за повномасштабну війну зазнає обстрілів – проте масштаб уражень 11 серпня став безпрецедентним.
«Востаннє Запоріжсталь зазнавала руйнувань такого рівня хіба що під час Другої світової війни», – повідомляють в компанії.
Наразі фахівці оцінюють пошкодження, визначають послідовність дій, шукають технічні рішення та необхідні ресурси для відновлення. Але називати конкретні терміни в Метінвесті вважають передчасним. Вони залежатимуть не тільки від характеру пошкоджень, а й від безпекової ситуації та деяких інших чинників, які компанія не може контролювати, пояснили в пресслужбі.
«Для повноцінного повернення Запоріжсталі до стабільної роботи недостатньо відновити лише виробничі потужності. Має працювати весь ланцюг – від постачання сировини до відвантаження готової продукції споживачам. Критично важливо для цього розблокувати роботу портів Великої Одеси», – наголосили в Метінвесті.
На відновлення доменного виробництва Запоріжсталі може знадобитися $200 млн, оцінює співзасновник аналітичного центру «Український інститут майбутнього» Анатолій Амелін. Таку оцінку він отримав від кількох спеціалістів, з якими спілкувався щодо можливостей відновлення підприємства.
Якщо вона правильна, навряд чи компанії вдасться під час війни знайти джерело інвестицій для ремонту у наближеному до бойових дій регіоні, вважає Амелін. Наявний державний механізм страхування військових ризиків обмежений 30 млн грн – і тому не здатен покрити витрати на ремонти. Не дають стимулів для відновлення і фінансові результати металургів. Майже всі з них останнім часом працювали зі збитками.
Каскадний ефект. Якими будуть наслідки для економіки
У 2025 році на Запорізький та Криворізький металургійні комбінати припадало 72% української виплавки сталі, каже Андрій Глущенко. Виходячи з цього, у разі повної зупинки цих двох підприємств її виробництво може зменшитись приблизно на 2 млн т до кінця 2026 року, підрахувала LIGA.net.
Випадіння таких обсягів поставить під питання задоволення потреб внутрішнього ринку, додає спеціаліст GMK-Center.
Запоріжсталь і АрселорМіттал Кривий Ріг спеціалізуються на різних типах металопродукції: плоскому (таких як сталеві листи, рулони) та довгому прокатах (серед іншого, арматура) відповідно. Обидві категорії можуть застосовуватися під час будівництва, яке є основним драйвером споживання сталі в Україні.
Унаслідок уражень металургійних заводів Україні може знадобитися більше імпорту плоского прокату, а також, можливо, і довгого прокату, вважає старший аналітик інвестиційної компанії Dragon Capital Денис Саква.
Налагодження імпорту може стати складним завданням. Україна ще у першому півріччі 2026-го збільшила ввезення металопродукції, але надходила вона переважно морським коридором з Туреччини. Метзаводи цієї країни, зокрема завдяки доступу до дешевих російських напівфабрикатів, пропонували нижчі ціни на прокат.
З металом з ЄС – інша історія. «Вартість металопродукції на європейському ринку для України дуже висока. Тому постачання з ЄС виглядають економічно недоцільними», – каже Глущенко.
Через логістичні витрати зростання частки імпорту сталі неодмінно збільшить собівартість будівництва, підсумовує Амелін. У 2025 році будівництво зростало в обсягах не тільки завдяки новому житлу, але й через поточну потребу у відновленні інфраструктури, створенні інженерного захисту.
Амелін наводить приклад Укрзалізниці, в якій обіймає посаду незалежного члена наглядової ради.
«За повномасштабну війну в Укрзалізниці було зруйновано кілька десятків мостів, але ми їх дуже швидко відновлювали – зокрема тому, що закуповували український метал. Без нього це буде робити важче і дорожче», – каже співзасновник Українського інституту майбутнього.
Вплив металургійної кризи не обмежиться будівництвом і може створити «каскадний ефект» негативних наслідків для всієї економіки, передбачає Амелін. І перелічує загрози.
Скорочення експорту та збільшення імпорту поглибить дефіцит торгового балансу, який у першому півріччі 2026 року вже зріс на $10 млрд рік до року. За підсумками 12 місяців торговий дефіцит може сягнути $89 млрд, прогнозував Нацбанк у своєму інфляційному звіті за липень.
Щоб задовольняти потреби в імпорті, у разі нестачі власних валютних надходжень Україна матиме наростити як державні, так і приватні запозичення. Для обслуговування боргів потрібно знаходити внутрішні джерела фінансування, яких, окрім збільшення податків, залишається небагато.
Зменшення валютних надходжень також ускладнить підтримку курсу гривні. НБУ контролював його у весь час великої війни через валютні інтервенції. Тільки за 2025 рік регулятор продав на міжбанку $36 млрд. Щоправда, це йому дозволяють робити великі золото-валютні резерви, які завдяки підтримці міжнародних партнерів лише зростали. На перше серпня вони становили $51,2 млрд.
