Та навіть через місяць після трагедії легше не стало
Софія Скорик
14 січня викарбувалось в пам’ять кожного українця. У той день російська ракета вщент зруйнувала два під’їзди на Перемозі у Дніпрі. Ворог не тільки забрав життя 46 людей, а й зруйнував кілька сотень. З того дня минув вже місяць. Та все те жахіття, яке довелось пережити мешканцям будинку, нагадує про себе і досі.
У той трагічний день Ірина разом з сином гуляли бульваром. Побачивши повідомлення про загрозу ракетного удару на Дніпро, вони пішли додому. Жінка розповіла Інформатору, що у той момент світла у квартирі не було. Вони поснідали та хлопчик побіг в іншу кімнату. Ірина ж зібралась мити посуд.
“Я не встигла відкрити кран і тут ні з того ні з чого прозвучало таке страшне просто. Я єдине, що запам’ятала, що мене обдало якимось вогнем. Таке відчуття, що воно пройшло через усе моє тіло. Була така моторошна хвиля що мене з боку вікна все закидало арматурою, склом. Я впала та знепритомніла”, — згадує Ірина.
Жінка прийшла до тями тільки тоді, коли покликав син. Захарчик попросив маму підвестися та підійти до нього. Позаду Ірини була величезна пожежа та сильний запах газу. Ірина за лічені секунди встала, переступила через каміння та вийшла до сина в коридор. Побачивши матусю, хлопчик злякався та сказав: “Мамо, ті зараз помреш”. Саме ця фраза залишиться в пам’яті жінки на все життя.
“Він став дуже плакати, побачивши мене в такому стані. Тому що шибки вони були скрізь. Уламки були за вухами, у шиї, голові”, — розповіла Ірина.
Аби врятувати сина, жінка вирішила вийти через під’їзд. Щоб відчинити двері, знадобилось декілька ударів. Та від сходів нічого не лишилося. Вони склалися з 9 по 1 поверх. З боку був ліфт, та і його перекосило.
“Невеликий ніби парапет був перед вхідними дверима. І купа каміння, все. Каміння, дим і вулиці. Я машинально зачиняю свої вхідні двері чомусь і говорю своєму синові, що нам потрібно одягатися. Я стала дуже сильно кричати, кликати про допомогу і говорити про те, що допоможіть нам, будь ласка. Що зараз щось тут або обвалиться, або вибухне повторно. На той момент у мене були такі думки”, — пригадує Ірина.
На щастя, у цей момент повз будинку проходило троє хлопців. Вони стрибнули на кришу нашої амбулаторії, вирвали віконні ґрати та забрали через вікно її сина Захара. Ірина залишилась в оселі та пішла за пакунком з документами.
“Встигла ще вдягнути теплі чоботи, куртку та шапку. Пішла до спальні. Ці хлопці допомогли мені перелізти через вікно. На той момент не було ні драбини, нічого. Була привалена до козирка бетонна плита, якою мені довелося вниз як би по ній спускатися”, — пригадує жінка.
Амбулаторія
Тільки-но Ірина спустилась, до неї відразу підбіг медик. Він оглянув її та сказав, негайно їхати до лікарні.Там вже жінка написала брату. Чоловік приїхав та забрав її з хлопчиком до себе.
“Спочатку ми жили в нього. Ще деякий час ми проживали у моєї подруги, бо мені було якось важко перебувати на самоті. Плюс там друг мого сина. Вони спілкувалися і нам було легше. Згодом нам волонтери знайшли нам житло на Перемозі”, — додала Ірина.
Найбільше Ірину вразила допомога громадян. Адже у цей момент вони лишились без всього. Люди з різних куточків міста привозили необхідні речі, іграшки, посуд та речі найпершої необхідності.
Син Ірини Захар
Чи оговтався Захар та Ірина від трагедії
Ірина зізнається, що спочатку був шок. Та навіть через місяць легше не стало. Навпаки приходить усвідомлення того, що сталося та стало морально важче, ніж було у перші тижні.
“Всі мої знайомі, коли мене бачать, кажуть: “Іра, тобі не скажеш, що ти таке пережила. Як завжди виглядаєш”. Але насправді все це не так. В мене просто немає іншого вибору, бо ми з сином живемо вдвох і за фактом мені ніхто не допомагає і мені доводиться все робити самостійно”, — розповіла Ірина.
Відбилося це і на Захарчику. Він став погано спати, плаксивим, розмовляє уві сні, постійно прокидається від будь-якого шурхоту.
“Має вже якийсь стан тривожності. Ми ходимо з ним до психолога, який з ним працює та відвідує тренування тхеквандо”, — додала Ірина.
Що сталося з домашніми улюбленцями
На третій день надзвичайники врятували кішку Басю. Чотирилапа 3 дні знаходилась на вулиці та сильно змерзла. Ірина її виходила та через тиждень 19-річна хвостата прийшла в норму. Також вдалося врятувати шиншилу — Сьому. Проте згодом він почув звук вибуху та його маленьке серденько не витримало.
Шиншила Сьома та кішка Бася з Захарчиком
Якщо ви маєте згоду допомогти родині, картки нижчі:
- Monobank;
- “Приватбанк” — 5168745606835574 (Спесивцева Ірина В’ячеславівна).
Нагадаємо, що у Дніпрі відбувся благодійний турнір на честь загиблого від російської ракети тренера з боксу Михайла Кореновського. Також читайте, у Дніпрі на місці трагедії пройшла панахида. Писали ми й про те, як виглядає будинок на Перемозі у Дніпрі через місяць після влучання російської ракети.
Фото та відео: Дмитро Федоров
