Голуби, кури, кролі і песики. У Саксаганському районі відбувся щорічний ярмарок свійських тварин.
Традиції вже 30 років, а господарів тваринок не зупинила навіть війна. Збираються двічі, тричі на рік. І цього разу приїхали звідусіль: Херсонщина, Миколаїв, Нікополь, Дніпро та Запоріжжя.
Учасники ярмарки зізнаються, сюди приїздять, щоб себе показати і інших подивитись. Всі – любителі, але з досвідом в 30-ть, а то і більше років.
Андрій Юнаков – представник громадської спілки клубу голубівників та свійських тварин у Кривому Розі.
«На такі виставки часто приходять батьки з дітьми: подивитись, погладити, торкнутися. Інші — купити на подарунок, взяти до пари. Захід потрібен для розради, але основна мета – популяризація тварин. Сьогодні у нас понад 100 учасників. Постійно збираємо допомогу для військових, передаємо донати», — розповідає пан Андрій.
Довгі міцні лапки і довга шия. Голубів «англійський кар’єр» раніше використовували, як поштових. Зараз – це більше декорація. Віктор з Кривого Рогу займається ними вже 37 років. Коштує пташка не дешево – тисяча гривень за штуку.
«У Кривому Розі вони тільки в мене, бо я фанат цієї породи. Але вони дуже важко виводяться. Щоб зняти з них потомство – потрібна нянька. Торгую ними здебільшого через інтернет, люди цікавляться», — з любов’ю представляє своїх підопічних Віктор.
Юрій з Покрова до Кривого Рогу привіз якубінів. Дуже гарна, старовинна порода, через війну їх кількість в Україні значно скоротилася. Тепер завозять з-за кордону — зізнається.
«Займаюся голубами дуже давно — з 5 років, а мені зараз 58. Крім якубінів багато тримаю павичів, кінгів. Тяжко з ними і клопітливо. Але це моє життя, хоча вакцинація, прибирання забирають багато часу і сил. То приходиш з роботи і до них, а лягаєш пізньої ночі. Але то моє життя і хобі», — каже чоловік.
Недешевих курей привіз з Софіївки пан Володимир – брама і орптингтон. Здалеку видно – гарні. Брама – палива і висока, а орпингтон — чорний і низенький. Птицю привозять з Німеччини, Словаччини. Поголів’я має більше сотні.
«Цей вид курей мені підходить більше, бо я в селі мешкаю. Вони в мене вдома по двору ходять, не хворіють, вольєри будувати не треба, самі несуться, самі сідають, спокійні, непримхливі. За ними особливого догляду не треба. Порода міцна, витривала. Та й яка б порода не була, для сім’ї це завжди яйце і м’ясо. Домашнє — воно є домашнє», — спокійно аргументує господар.
Але одна така курка стоїть 1000 грн. Як каже чоловік, займається ними не стільки для заробітку, скільки для душі.
