27 січня весь світ вшановує пам’ять жертв Голокосту. Це одна з найтрагічніших сторінок історії. Саме 27 січня 1945 року звільнили в’язнів найбільшого концентраційного табору смерті — Аушвіц-Біркенау.
Був власний «Бабин Яр» і в історії Кривого Рогу. На місці шурфа шахти № 5 нацисти знищили 6419 мирних жителів (переважно, євреїв) та 820 військовополонених.
Криворіжець Володимир Лін у книзі «Криворізька трагедія» детально описав, як 14 серпня 1941 року в наше місто зайшла група №6, створена для вирішення «єврейського питання». Її завданням було фізичне знищення євреїв. Нацисти робили оголошення про збір усіх євреїв в одному місці. Людям обіцяли, що перевезуть їх на нове місце, але насправді заздалегідь уже визначали місце розстрілу. Спочатку знищували чоловіків, але пізніше у місто прибув Ґерінґ, який особисто дав вказівку, щоби машину смерті запустили по всіх — жінках, дітях і стареньких.
14 жовтня 1941 року єврейське населення зібрали на вулицях Леніна та Спортивна, біля напівзруйнованої синагоги. Люди вірили, що їх перевезуть у Палестину чи в трудові табори. Це був сонячний день, зібралася велика колона, а тих, хто уникав зібрання, приводили примусово. Колона йшла пішки, повільно, жінки несли діток, а чоловіки — валізи. Йшли в напрямку станції Червоної, але коли повернули убік від неї, люди почали здогадуватись, що їх ведуть на смерть. Почався плач, крики, прощання, галас і молитви. Жінки у відчаї клали немовлят на узбіччя, щоб їх підібрали добрі люди, але поліцаї та німецький конвой примушували їх забрати дітей і гнали колону далі палицями.
Біля шурфа п’ятої шахти вишикували партіями по 6-10 людей. Їх роздягали, розстрілювали і кидали всередину, декого — живими. Тут знищили до 2-5 тисяч євреїв. Страти тривали кілька днів. Трупи падали на дно шахтного ствола і залишались там назавжди. Потім у шурф кинули гранати і засипали сіллю.
У російсько-українській війні світ знову побачив моторошні прояви геноциду, знищення цілого народу за національною ознакою. Суспільство має боротись з будь-якими проявами дискримінації, ксенофобії чи ненависті. Це наша пам’ять і відповідальність перед минулим і майбутнім.
