Тетяна Гранкіна закінчила Криворізький медичний коледж, працювала в аптеці, виховувала сина та робила дуже гарні прикраси. Але після початку великої війни унормований світ Тетяни полетів шкереберть – вона попрямувала на фронт рятувати поранених. Там через струнку фігуру вона стала «Манюнею».
Манюня пройшла Соледар і Бахмут. Завжди була там, де найбільш гаряче. І що найважливіше і найдивовижніше – вона так багато часу в пеклі, але не втратила емпатії до людей, до поранених. Це надважливий показник людяності. Манюня хвилюється про кожного. Рідко просить про допомогу, вже коли рак на горі свисне. Іноді це аж бісить. Така вона людина, скромна, звикла все своїми силами. І в неї, трясця, це чудово виходить. Вона вся там. Вона для хлопців, вона для війська, — розповідають про нашу землячку журналісти 1+1.
«Холод, спека, дощ, розпач, розчарування, гнів, біль, кров, страх, миші, щури, бруд, сльози, брак сну, хвилювання, адреналін, хвороби, втома. Надзвичайні люди, гордість, сміливість, радість, гумор, підтримка, розуміння, нові знання, навички, теплі зустрічі. Це все, що ми проживаємо щодня, — ділиться пережитим пані Тетяна у соцмережі. — В моїй роботі надзвичайне — це мати можливість привітати бійця. Спочатку з другим, а потім і з першим днем народження».
Всі ці 1,5 року на війні Тетяна постійно чогось навчається.
«Майже безперервно занурююсь в якусь нову інформацію для вивчення. Весь час намагають опанувати нові навички. Це може бути «як розтопити стару піч» і до того, «як працюють складні механізми». Так, мій мозок, отримує винагороду у вигляді серотоніну. Ну і плюс гумор, бажано чорний», — розповідає медикиня.
Манюня працює навіть з високою температурою, бо заміни їй немає, а поранених треба лікувати. Вона та людина, яка зробить усе, аби не втратити ще одне життя військового. Зараз у неї мета — зібрати на кейсевак, бо медевак не проїде туди, звідки треба забирати поранених. Бо бійці щодня виходять на штурми, потрапляють під обстріли, отримують поранення… І їх треба рятувати. І медикиня робить це знову і знову.
Фото зі сторінки Тетяни Гранкіної.
