У скорботі сьогодні родина Азовських і з ними — вся велика криворізька сім’я. Поховали досвідченого воїна, нацгвардійця Павла Азовського, який багато років самовіддано боронив Україну і віддав за неї життя. В очі війні Павло Петрович глянув ще в 2015 році, на Донбасі. Рік і 9 місяців прослужив у 72-й ОМБр. У 2019 році повернувся у стрій — служив у штурмовому батальйоні «Айдар», повсякчас був на передовій.
«І з другого дня великої війни він знову пішов служити, — розповідає зажурена вдова Героя, Ольга Азовська. – Спочатку в лавах Нацгвардії, частина 3017. Брав участь у визволенні Херсона, вони одними з перших заходили туди. Згодом воював на Харківщині, там і загинув. Павло був гарним чоловіком і батьком, чесним і відповідальним».
Разом із криворіжцем ніс службу у роті розвитку спеціального призначення побратим Максим Дундал.
«Ми воювали під Роботиним, а потім у Липцях на Харківщині. Павло був син своєї країни, патріот. Нічого не боявся, завжди виконував поставлені завдання, йшов тільки вперед. На нього можна було покластися в будь-якій ситуації, міг прикрити тебе грудьми. Був доброю, хорошою людиною, дуже смачно готував», — тужить за товаришем Максим.
Гірко плаче за полеглим сином батько Петро Олексійович. Пишається, що Павло прожив гідне життя, в усьому був найкращим. Працював прохідником на шахті «Ювілейна». Колеги по роботі високо шанували його професіоналізм.
«От що не візьме до рук — все в нього ладилось, розумієте. На війні він з 2015-го року, у нього там отака купа дипломів: і сапер, і мінер, і дрони, і ще Бог його знає. На всі руки був майстер. У нього все ладилось. І сім’я в нього гарна», — каже батько воїна.
Невичерпне горе впало на плечі батьків, дружини, сина й доньки Героя.
Вічна пам’ять і шана!
