Кривий Ріг втратив на війні офіцера Миколу Шевченка. «Шева» добровільно став на захист України від початку війни. Служив у 98-му батальйоні ТрО «Азов», після навчання за кордоном став комбатом 111-ї бригади тероборони.
Після навчання в Центрально-Міському ліцеї криворіжець закінчив Дніпровський університет митної справи та фінансів. Активно займався громадською діяльністю, опікувався підтримкою військовослужбовців та ветеранів АТО через проєкт “Спортліга АТО“.
«Україна втратила дуже порядну людину і військового, офіцера нової формації. Абсолютно про нього сказано, що гинуть найкращі», — написав побратим Миколи, Геннадій Бутенко.
«“Я не можу цього усвідомити. Мій близький друг, співавтор, співведучий. Побратим із першого дня повномасштабної війни. З солдата до командира батальйону! Кращий представник Української нації! Не можу повірити. Брате мій. Вічна пам’ять”, – відгукнувся на загибель друга громадський діяч і військовослужбовець з Дніпра Олександр Островський.
Тужить за полеглим воїном його наречена Олена Величко:
«У тобі жило велике серце — таке, що вміло піклуватися про всіх. Ти мав свою думку і позицію, умів стояти за них чесно й спокійно. Ми з тобою так любили говорити про Україну — про те, якою вона має бути, як ми її любили, як вірили в неї. Ти був різним. І сильним, і втомленим, іноді з поганим настроєм. Але зі мною ти був відвертим, глибоким, турботливим, тим, хто веде. Ти мріяв, щоб я стала твоєю дружиною. Ми багато говорили про сім’ю, про майбутнє, яке хотіли будувати разом. І так боляче усвідомлювати, скільки всього ми не встигли, мій коханий».
Миколі було всього 32 роки. Його молоде життя окупанти обірвали у самому розквіті. Тяжко, боляче. Світла пам’ять…
