Текст підготовлений КП «Телерадіокомпанія «Рудана» КМР в рамках конкурсу платформи пам’яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових.
Більше як пів року українці із зброєю обороняють незалежність та територіальну цілісність своєї країни. На цьому, без сумніву, найскладнішому етапі за всю новітню історію України громади міст і сіл, родини захисників, на жаль, несуть найтяжчі втрати. Кожна звістка про загибель воїна – невимовний біль для найрідніших, для друзів, для колективів, які зріднилися у мирній праці. Церемонії прощання з захисниками України – особливі ритуали, вияв глибокої поваги земляків до своїх героїв. У Кривому Розі жертовність військовослужбовців, які віддали своє життя в російсько-українській війні, вшановують високою відзнакою — від імені Військової адміністрації та міської влади родині кожного Героя вручають нагрудний знак «За заслуги перед містом».
На Алеї почесних поховань Центрального кладовища — рідні, друзі, побратими старшого лейтенанта Михайла Жолобова. Проводжають в останню путь свого героя. 23-річний воїн був нацгвардійцем військової частини 3011. Криворізький ліцей з посиленою військовою підготовкою, Академія Національної гвардії — юнак свідомо обрав шлях захисника своєї країни. Михайло Жолобов боронив Маріуполь. У березні в запеклих боях за місто отримав смертельне поранення. І лише 22 жовтня тіло героя повернули до України.
«Війна забрала в мене найдорожче. Я проводжаю в останню путь свого сина – воїна, героя. Він зі зброєю в руках захистив нашу Батьківщину й загинув на полі бою. Спи спокійно, воїне», — у словах батька, Володимира Жолобова – гіркота і біль.
Родина довго не знала про долю свого Михайла. До останнього сподівалися побачити його живим.
Для кіборга Миколи Жорнового війна тривала вісім років. Досвід бійця, що боронив у 2015-му Донецький аеропорт від російських окупантів, отримав там поранення, неабияк знадобився у 2022-му. 54-річний боєць воював у 128-ій штурмовій бригаді неподалік від дому — на криворізькому напрямку. Встиг і навідатись на рідний поріг.
«Так сталося, що він приїхав додому з фронту лише на один день, а наступного дня, 30 серпня — загинув… Така нагла, неочікувана смерть», — говорить голова Інгульської паланки Війська запорозького низового Василь Умриш.
«Дядько Микола був дуже мужнім чоловіком, героїчним, уперто стояв на захисті країни. Коли їхній батальйон перевели на херсонський напрямок, для нього була велика честь захищати рідне місто. На жаль, ми втратили такого Героя», — каже друг сина загиблого, Сергій Колесник.
У родині захисника, поряд з численними нагородами учасника АТО-ООС, кіборга Миколи Жорнового, навіки зберігатиметься ще одна відзнака, криворізька – «За заслуги перед містом».
Бути захисником у футболі, стати захисником України і загинути за свою Батьківщину судилося 34-річному Олегу Захарову. Біля місця останнього спочинку Героя, на Алеї почесних поховань Центрального цвинтаря – рідні, колеги з шахти підприємства «Суха Балка», представники влади району і міста. А ще – команда футболістів-гірників, що прийшла попрощатися зі своїм незмінним капітаном. Олег Захаров поліг 6 жовтня біля с. Зайцеве Бахмутського району на Донеччині.
«Він невипадково став саме капітаном нашої команди — його всі поважали і любили. Олег служив прямо на нулі. Як мені розповіли, у бліндаж, де укривалися наші воїни, потрапила бомба — Олег загинув. Він був захисником у спорті, обороняв ворота, і згодом став справжнім захисником своєї країни на війні», — розповідає Юрій Ларжевський, тренер футбольної команди «Суха Балка».
Сектор почесних поховань найбільшого міського кладовища, Центрального – це на сьогодні 183 могили загиблих бійців. Скільки не кинь оком – тут майорять синьо-жовті прапори. Алея Героїв дедалі розростається. Перші поховання тут були ще в 2014-му році. Нині, на жаль, все більше могил з’являється вже на другому секторі.
«Військові поховання від традиційних церемоній відрізняються урочистими складовими: віддаються військові почесті, обов’язково присутні представники влади, військкоматів та підрозділів ЗСУ. Це і почесна варта, і салютна група. Лунає гімн України, державний стяг з труни Героя передають родичам загиблого», — розповідає Ігор Шиятий, заступник директора КП «Ритуал сервіс плюс».
Такої церемонії дотримуються не тільки на Центральному цвинтарі – всі 35 кладовищ міста мають ділянки почесних військових поховань. На всіх кладовищах Кривого Рогу свій вічний спочинок знайшли 248 захисників України.
Автор: Юлія Кириченко
