Забезпечення Кривого Рогу водою після підриву Каховки – приклад рішучих дій керівництва міста та ефективного менеджменту для всієї України.
Підрив Каховки мав повністю зневоднити Кривий Ріг і навколишні громади. 6 червня 2023 року росіяни підірвали дамбу водосховища. Мільйони тонн води ринули вниз за течією Дніпра крізь утворений у греблі отвір шириною близько 170 м.
Сьогодні маємо рівно два роки з тієї страшної техногенної катастрофи, якої Європа не знала з часів Другої світової війни.
Найбільшим викликом ця трагедія стала для Кривого Рогу – понад 800 тисяч мешканців міста та району могли залишитись взагалі без води. Десятки населених пунктів було затоплено, а десятки залишилися без водопостачання.
З такими труднощами не стикалося жодне місто в Україні і на думку експертів утримати та стабілізувати ситуацію тоді вдалося виключно рішучим та грамотним діям керівництва міста.
«Оперативні дії місцевої влади – це приклад злагоджених дій у ситуації техногенної катастрофи. Нові водогони, в умовах обстрілів, створювалися з нуля. Це суттєвий показник кризового менеджменту, якості роботи. У деяких регіонах проєкти залишилися на папері. А у Кривому Розі у рекордно короткі терміни це вдалося реалізувати. Тому дії криворізького керівництва, Олександра Вілкула – це показник того, як минаючи всю бюрократичну тяганину, вдалося досягти результату. Це приклад ефективного менеджменту, який показав Кривий Ріг усій Україні», — наголосив політолог, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.
Нагадаємо, після руйнування Каховки вода перестала надходити до Південного водосховища, яке забезпечувало водою 70% Кривого Рогу. У найкоротші терміни містом було реалізовано кілька великих проєктів з перекидання води з інших джерел, збудовано нові водогони та насосні станції.
На цих проєктах місто протрималося майже рік. А влітку 2024 року запрацював держпроєкт «Інгулець – Південне».
Як підкреслюють експерти, раніше ніхто і ніколи в такі стислі терміни в Україні не робив.
Зараз у місті триває другий етап ліквідації наслідків – реалізуються великі проєкти з покращення якості водопостачання. Замінюються як магістральні, так і внутрішньоквартальні мережі, які зазнали численних пошкоджень від множинних гідроударів та корозії.
