Це коло потрібно розірвати. В межах акції «16 днів проти насильства» у Центрі життєстійкості ГО «Справжня Надія» пройшов форум ментального здоровʼя, із запобігання і протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству.
Максим Фетісов – засновник та директор ГО «Справжня надія». Вважає, час сказати тверде «Ні» домашньому насильству вже прийшов.
«Здебільшого ми працюємо з дітьми-сиротами з 18 років і старше. Маємо навчити, виховати їх, показати приклад здорової сім‘ї, допомогти порадами. Зараз у нас мешкає 36 вихованців, але це не всі. Деякі просто щодня приходять на заняття. Тоді ми навчаємо їх бути адаптованими, соціалізованими до суспільства, розуміти, як ставитися до інших, бо у таких людей трохи інше ставлення до соціуму», — пояснює пан Максим.
В Україні ставлення до домашнього насильства кардинально змінилось з 2017 року, коли був прийнятий відповідний закон. За ним визначили вже 5 видів домашнього насильства: психологічне, емоційне, фінансове, сексуальне і фізичне, — розставляє акценти юристка Зоя Ліфщиць.
«Прийнято вважати, що від домашнього насильства потерпають виключно жінки. Але, на жаль, від нього страждають чоловіки, діти і літні люди, не зважаючи на стать. В моїй практиці була ситуація, коли від домашнього насильства потерпав саме чоловік, тому що людина вирішила розірвати шлюб, а дружина була проти. Проти нього чинився психологічний тиск і нам довелося звертатись до поліції», — пояснює фахівець.
Якщо свідком домашнього насильства стає дитина, це кваліфікується, як більш серйозний вид насильства.
«На це треба реагувати відразу: не терпіти, не думати, що особа зміниться, або я її зміню, чи ніч пройде — і вона передумає. Ні, не передумає. З цим треба боротися», — попереджає Зоя Ліфшиць.
Покарання для кривдників існує, як і відповідальність, визначена кодексом України про адміністративні порушення. Протягом 10 днів суди мають розглянути термінові приписи.
«Через суд можемо домогтися, щоб кривдник не наближався до жертви, не проживав разом з нею в одному приміщенні, навіть не спілкувався. Якщо дії вчиненого домашнього насильства підпадають під кримінальний кодекс, тоді вже йдеться про обмеження волі. Але ці питання й досі вирішуються складно», — розповідає фахівчиня.
Активну участь в акції «16 днів проти насильства» беруть шкільні офіцери поліції. Інспектор відділення зв‘язків з громадскістю полку патрульної поліції Вікторія Прозора – одна з них.
«Ми проводимо різноманітні тренінги, акції за участі дітей, заняття в школах, які покликані навчити говорити насильству «Ні» і «Стоп, булінг». Ця проблема існує нині в кожній школі і в кожному класі. За статистикою від булінгу страждають 7 з 10 дітей. У такий спосіб кривдник намагається самоствердитись за рахунок іншої людини, компенсувати свої недоліки. Цю проблему не мають замовчувати і вчителя», — наполягає офіцерка поліції.
Жінкам, які опинились у скруті, допомагає міжнародний проєкт «ВОНА хаб». Найперше – вони мають стати самостійними і незалежними, розірвати коло насильства, від якого потерпали.
«Це допомога в працевлаштуванні, навчанні, перенавчанні. Такі жінки, як правило, позбавлені засобів до існування і не можуть просто піти від насильника. Це також допомога у складанні власного резюме, проходження співбесіди, пошуків вакансії. І обов‘язково – в адаптації на робочому місці. Також це індивідуальні консультації, тренінги, семінари, інформаційні зустрічі з питань запобігання та протидії всіх видів насильства», — резюмує кар‘єрна консультантка «ВОНА хабу» Наталія Міркевич.
Учасники форуму єдині в думці – насильство – це сміття, яке обов‘язково треба виносити з дому. Інакше біда.
