180 років тому у Павлограді народився чоловік, який поєднав в собі два великих таланти – лікаря та драматурга. Ці дві сутності однієї людини були високо оцінені його сучасниками. Наприклад, про його твір Іван Франко писав, що це «може вважатися однією з найкращих драм українського репертуару». Мова йде про Григорія Максимовича Бораковського, пише Історико-краєзнавчий музей ім. П.Калнишевського з Самару.
У віці 26 років Бораковський переїхав до Самару, і за 27 років роботи фактично вивів місцеву медицину на новий рівень.
— У часи, коли порожнинні операції в провінції вважалися величезним ризиком, він успішно проводив складні втручання. Відомо, що він був одним із перших в губернії, хто почав системно застосовувати антисептику та впроваджувати нові методики оперування гриж та пухлин. Під його керівництвом Новомосковська земська лікарня перетворилася з примітивного провінційного закладу на зразковий медичний центр,
— розповідають історики.
— Професор був «першою скрипкою» у складних судових експертизах. Авторитет лікаря був настільки високим, що результати його розтинів та висновків ніколи не ставилися під сумнів у судах не тільки Катеринославщини, а й інших губерній.
Щодо другої сутності – драматургії, то Григорій Бораковський захопився нею, ще в гімназійні роки. При цьому писав він свої п’єси українською мовою, яка на той час фактично була під забороною.
-Більшість творів Бораковського відображають реальні життєві колізії, психологію, народні звичаї Присамар’я. Він не приховував цього, навпаки, зауважував у відповідних місцях твору: „Дія відбувається в однім з сіл поблизу Самари”. А у водевілі «Як жінки чоловіків морочать» у кінці твору (54 стр.) зазначено – Новомосковськ. Катеринославська губернія 1872 рік,
— розповіли у музеї.
Одним з найвідоміших творів Бораковського є драма «Маруся Чурай – українська піснетворка». Саме її так високо оцінив Іван Франко, вважаючи що наш земляк перевершив відомого Старицького.
26 жовтня 2017 року на честь вшанування пам’яті Григорія Максимовича Бораковського на будівлі ліцею «Самара» відкрили меморіальну дошку. Саме тут розташовувалась жіноча гімназія, де він з 1878 був головою опікунської (наглядової) Ради та заснував перший в Новомосковську аматорський театр.
