Одразу двох своїх учнів втратила того дня вчителька початкових класів 41-ї гімназії Ірина Холод.
Аріна Самодіна і Радислав Яцко разом вчилися і разом сьогодні на жалобних світлинах. Обом діткам було по 7 років.
Аріна була найменшою в класі. Тендітна, ніжна, безпосередня. Дуже любила майструвати, мріяла стати ветеринаркою. Навіть на останньому фото, яке зараз на дитячому майданчику, вона з плюшевим ведмедиком.
«У той день ми навчалися в укритті. Перерва, вона виходить у коридор, а я дивлюся на неї і думаю: «Така гарна дівчинка – відкриті очі, щаслива, усміхнена. Вона була квіточкою для своїх батьків, для бабусі…», — згадує пані Ірина.
Радислава крізь сльози називає «справжнім маленьким чоловіком».
«У нього на все була своя думка. Сором‘язливий хлопчик був, дуже любив спостерігати за комахами. Завжди гукав: «Дивіться, дивіться, які гарні!» Мріяв про море, яке йому обіцяли на канікулах батьки, обожнював молодшу сестричку. Коли Радислав загинув, вона була ще зовсім маленькою. Кожен пальчик її виціловував. Це два найкращих, найніжніших янголи, які пішли на небо», — тихо каже вчителька.
Коли вдарила балістика, вона була вдома. Побачила новину в чаті, почала обдзвонювати батьків своїх дітей.
«Про Аріну і Радислава подумала в останній момент. Читаю повідомлення в групі: «Їдемо в лікарню. У Радислава немає пів голови». Набираю маму Аріши, відповідає незнайомий голос: «Аріши більше немає…» Виявляється трубку взяла подруга матері дівчинки. Я почала ридати прямо в маршрутці. Цей жах неможливо пережити», — каже жінка.
