«Бог милував. Ми запізнились на 15 хвилин». Костянтин — працівник складу тканин. Перед ракетним ударом всі разом зайшли кави попити на Калнишевського. Це і врятувало людей.
«Дівчинка у нас тут сидить. За мить до вибуху вийшла до складу. А їй прямо на стіл прилетів ще гарячий уламок ракети. До рук його взяти було неможливо. Такий металевий добрячий шматок», — розповідає пан Костянтин.
Дівчат з магазину відправили додому, стрес знімати. Шматок російського залізяччя забрали з собою. На згадку про збережені життя.
«У нас поряд з офісом завжди три машини стояли. Цього дня – жодної. Бо якби вдарило – від них нічого не залишилось», — хитає головою чоловік.
