Українському мандрівному філософу Григорію Сковороді – 300 років. Але з часом він зовсім не застаріває, а є актуальним для всіх поколінь, які його прочитують і знаходять мудрість для себе. Він був диваком, але речі, які його хвилювали – вічні, а тому актуальні і зараз.
«Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити, – писав Григорій Сковорода. — Люби те, що робиш, а роби – те, що любиш!
Сам Григорій Сковорода не менш цікавий, аніж його філософська спадщина. Він не міг всидіти на одному місці, постійно був у русі, звідусіль його звільняли, бо не зраджував принципам і своїм переконанням. Не їв м’яса і риби – харчувався раз на день після заходу сонця. Спав по чотири години на добу. Іконічний образ Сковороди – це мандрівник «без кола й двора», з обов’язковою торбиною за спиною. А в тій торбі – Біблія і його власні рукописи. Ну, й сопілка або флейта, які його всюди супроводжували.
Сковорода добре знав античну філософію, його називали то «українським Сократом», то Платоном, то Конфуцієм. Але за стилем життя був радше «українським Діогеном» – той жив у діжці, і Сковорода не мав власної стелі над головою. Григорій Савович був музично обдарований – гарно співав, грав на скрипці, флейті і бандурі. Кобзарі ходили Україною співали його пісень – часом навіть не знаючи, хто автор. У Глухові Сковороду відібрали до придворної капели імператриці Єлизавети в Санкт-Петербурзі. Але там він пробув лише пару-трійку років і повернувся до України.
Сковорода і росія
Перший біограф Сковороди, його друг і учень Михайло Ковалинський стверджував, що Сковорода мав до Росії «постійну відразу».
«Росіяни помиляються, вважаючи Сковороду російським філософом. Тому що одна з головних думок Сковороди – це думка про те, що наша природа персональна. В кожної людини є своя персональна природа. Звідси всі його поняття про сродність, сродну стать, сродну працю, – каже Володимир Єрмоленко. – А російська філософія пішла іншим шляхом. Вона пішла шляхом розчинення особистості в чомусь великому. Чи в народі, чи в релігії, чи в державі… Тому Сковорода зовсім не російський філософ».
В радянські часи зі Сковороди ліпили атеїста, соціаліста і революціонера. У відомому класичному фільмі «Григорій Сковорода» режисури Івана Кавалерідзе 1958 року Сковорода ніби як «біблієборець» і передвісник майбутньої більшовицької революції. Фільм з’явився якраз під час хрущовської боротьби з церквою і планами збудувати комунізм ще для того поклоніння радянських людей…
«Жоден диявол не завдає більше шкоди, аніж удавані друзі», – Григорій Сковорода
Під час нинішньої війни російські ракети вдарили по Музею Сковороди на Харківщині. Музей зруйновано, але пам’ятник встояв.
Оцей удар по музею Сковороди – це приклад отого вічного шизофренічного російського «Так не достанься ж ты никому!» — коментує український письменник Андрій Любка.
Насправжі ж Григорій Савович дуже любив Україну і був європейцем. Сковороду тягнуло в Україну – він до неї постійно повертався – зокрема з Росії, в якій кілька разів оселявся, але кожного разу ненадовго. Як писав його біограф Ковалинський, «Сковорода любив свій рідний край, свою любив Україну». Він побачив і Європу – побував в Угорщині, Австрії, Словаччині, Німеччині, Польщі. Філософ володів латиною, грецькою, гебрейською, польською, німецькою мовами.
Нині філософ дуже популярний у молодіжних інтелектуальних колах, його обожнює студентство. Але також він залишається і «народним філософом» – багато хто в Україні знає хоча б кілька цитат Сковороди.Багатьом молодим людям подобається мандрівний образ, бо Сковорода, за висловом одного видання, «ловив кайф від мандрів». А мандруючи можна добре пізнати світ.
Джерело — Радіо Свобода.
