Чи знали ви що академічне веслування вважають елітним видом спорту? Він допомагає розвинути не тільки фізичну статуру, але й особисту дисципліну та вміння працювати в команді. Досвід дозволяє сказати, що далеко не кожен здатен вставати і йти на тренування на 8:30 ранку. Проте за кожним відвідуванням залишаються неоціненні знання, які допомагають прокачати багато важливих особистісних навичок.
Академічне веслування входить до програми Олімпійських ігор з 1900 року, проте в Україні досі залишається у тіні більш популярних дисциплін.
Перший український веслувальний клуб заснували у нас в області, в місті Камʼянському, ще у 1896 році. Відтоді цей вид спорту почав розповсюджуватись країною і зараз розвивається у Дніпропетровській, Черкаській, Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Вінницькій, Харківській, Одеській, Київській областях та місті Києві. Сьогодні у Дніпрі працюють кілька веслувальних клубів, серед яких провідними є Дніпровський веслувальний центр та СДЮСШОР (Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву). У них тренуються понад 200 спортсменів різних вікових категорій.
Одразу після фінішу нашої четвірки на Олімпійських іграх 2012 року
На даний момент розвиток дається складно. Однією з головних проблем є недостатнє фінансування, яке вагомо впливає на стан спорту. Інвентар та навчальний процес потребують значних витрат, яких часто бракує. Нерідко можна побачити як юні веслувальники змушені тренуватися на застарілому, здебільшого радянському, обладнанні. Це стосується дерев’яних човнів та весел, які давно поступаються сучасним карбоновим аналогам. Хоча карбонові човни й доступні, їх не використовують для початківців, адже ремонт є не менш дешевим задоволенням. Новачків спочатку тренують у дерев’яних «академічках», після чого, можливо, через два роки тренувань, коли вони здобудуть необхідні навички, їх посадять в сучасну карбонову «одиночку». Цей процес не лише уповільнює прогрес спортсменів, але й підкреслює важливість оновлення інфраструктури в українському спорті.
Ще однією проблемою є нестача спортсменів. Після початку повномасштабного вторгнення багато атлетів виїхали за кордон, і це значно вплинуло на кадровий склад у спорті. Якщо раніше високий зріст був однією з ключових вимог для відбору до тренувальних груп, то сьогодні це майже не грає ролі.
Останні три роки тренери в Дніпрі активно шукають новачків і намагаються залучити їх до своїх команд. Майбутніх спортсменів шукають буквально всюди, намагаючись заповнити дефіцит кадрів і підтримати розвиток веслувального спорту. Для цього організовуються дні відкритих дверей у спортивних школах, проводяться показові тренування на веслувальних базах та здійснюються кампанії у соціальних мережах. Попри всі зусилля, залучення дітей і молоді ускладнене через низьку популярність веслування серед населення.
Популяризуючи цей вид спорту в Україні можна досягти великих звершень і на глобальному рівні, хороший приклад цьому — золота медаль на Літніх Олімпійських іграх 2012 року, яку здобули наші спортсменки в жіночій четвірці парній.
Автор: Колікова Єлизавета
