Жити зі спотвореним війною обличчям – це не просто втратити око, ніс чи вухо. Це ще й втратити себе, свою індивідуальність, упевненість, гармонію з собою. Це більше не впізнавати людину, яку бачиш у дзеркалі.
У жодній країні в світі люди не отримували стільки страшних каліцтв за такий період часу. Трагедії українців масштабні у вимірі світовому й особистому. І якщо справа з протезуванням кінцівок в країні розвивається, то з відновленням обличчя — сутужна.
Допомогти ветеранам війни і цивільним, яких понівечила ворожа зброя, вирішила криворожанка Таїсія Ярова. Раніше жінка була власницею кількох б’юті-салонів, але війна боляче вразила її родину – на фронті загинув племінник Влад. Особисте горе спонукало Таїсію стати екзопротезисткою. І сьогодні криворожанка — єдина фахівчиня у цій сфері в Україні. Вона повертає обличчя, вручну виготовляючи силіконові протези очей, вух, носа. Майстриня працює у відомому Центрі реабілітації Unbroken у Львові.
«Я маю зробити для людей той пазл, якого їм не вистачає, з яким вони сприймали б себе, впізнавали. Тому я не друкую протези на 3-D принтері. Вони створюються вручну, індивідуально. Це може бути третина обличчя чи третина щелепи», — ділиться з нами пані Таїсія.
Якщо протез не виглядатиме природно, то він буде не набагато кращий за дефект, який і змінив обличчя. Тому екзопротезування – це і медицина, й інженерія, й ювелірне мистецтво водночас. Пані Таїсія має художню та медичну освіту, а зараз опановує й біоінженерію. Виготовлення протезів – це поєднання технік, фарб, непростий вибір стратегії лікування та матеріалів. Кожен випадок – це такий собі розумовий штурм, вирішення нової проблеми.
«Я використовую стоматологічні матеріали, акрил, силікон, вініл, залежно від того, що я маю зробити, закрити, як воно має триматися, який стан шкіри. Найскладнішим є протез ока. Він повинен добре сісти, не балансувати, не крутитися. У мене є пацієнт, який отримав свій протез ока і щиро радів, як дитина, бо тепер зможе піти на випускний своєї доньки в дитсадок. Він може прийти в окулярах, такий гарний. Так, це буде штучне око, але воно непомітне, тож чоловік виглядатиме, як всі», — радіє майстриня.
Довелося їй попрацювати і з земляками. Криворізький захисник Валерій Ніколаєнко дістав надважкого поранення на Курщині.
«Це звичайний хлопець, який закрив собою своїх пацанів, і вони потім несли його пораненого. Було мало надії, що виживе. Вперше я його зустріла на колісному кріслі, він нічого не пам’ятав, втратив зір. А зараз вони приходять до мене: мама, тато і сам Валерчик вже ходить. Ці люди, балансуючи на межі, ще й тебе можуть підтримати. Тому не треба їх жаліти, треба дати їм належну повагу. Вони варті не жалості, а шани. Пацієнт мені сказав: «Я йшов добровольцем і розумів, куди йду. Я був готовий до всього, я йшов віддавати за цю країну своє життя».
Екзопротезування, на жаль, недооцінене у державі, тому що не вважається функціональним, першочерговим. Бо функціональні — це руки і ноги.
«Українці — надзвичайні люди, вони зшивають хлопців з таких клаптів, вибачте, іншими словами не передати. Але понівечене обличчя — це психологічно страшніша трагедія. Щоразу з люстерка на тебе дивиться людина, яку ти не знаєш», — пояснює пані Таїсія.
Медикиня переконана в тому, що екзопротезування треба розвивати й популяризувати. Щоб особистих трагедій і болю ставало менше, щоби ми витягали наших захисників зі зневіри, допомагали їм соціалізуватися і знову повірити в себе.
Центр реабілітації Unbroken у Львові: кол-центр: 0 800 333 033. Записатися: 096 218 70 50. Сайт unbroken.org.ua
Повне інтерв’ю з Таїсією Яровою дивіться у нашій програмі «Надвоє» з Анною Пауковою та Оленою Павловець. Відео нижче.
