Міцні обійми, щасливі усмішки й сльози від довгоочікуваної, такої вистражданої миті побачення – так родина Шаульських зустрілася, нарешті, з сином, звільненим нещодавно з російського полону. Військовополоненого нацгвардійця 21-ї Криворізької бригади Микиту Шаульського вдалося повернути в Україну в передноворічну ніч.
«Зустріч була дуже шалена, бо ці емоції не передати словами. Їх треба відчути й прожити просто-напросто», — зізнається нашим журналістам Наталія Шаульська. — Мамо, не плач. Я тебе люблю, тільки не плач, — такими були його перші слова до мене».
Микиті вже повідомили страшну новину про те, що його молодший братик Максим і бабуся Валентина Василівна загинули від влучання російської ракети в їхній будинок на Карачунах. 12-річний Максим так мріяв дочекатись старшого брата з полону, так гаряче підтримував маму й тата на мітингах, тримаючи портрет Микити у руках.
Нелюди-росіяни випалили цю криворізьку родину вогнем: забрали життя їхніх рідних, зруйнували оселю, полонили сина.
«Так, Микита вже дізнався про це, — каже пані Наталія. — Я дуже боялася, як йому сказати, що вже немає його маленького братика, якого він виховував. Микиті було 14 років, коли народився Максим… Він завжди допомагав мені».
Коли Наталія Шаульська телефонувала визволеному сину, той попросив передати телефон Максиму. «Він із бабусею», — уникнула тяжкої розмови жінка. Але Микита все дізнався з Інтернету.
«Пізніше я зателефонувала сину, а він відповів, що все знає. Коли ми зустрілися, то так наридалися разом, — ділиться тяжкими переживаннями мати. – Але він у мене справжній воїн. Підтримує, має сильний характер, ну просто незламний такий чоловік».
Про пережите в полоні рідні поки не говорять, для цього ще надто рано й важко для хлопця. Фізичні рани гояться довго, а душевні — ще довше.
«Намагаємось більше говорити про життя, плани. Ось він каже, що хоче учитись далі. І я йому це пропоную, і він сам погоджується, що теж має такі думки», — сподівається на краще криворожанка.
Нелегкі випробування випали цій родині. Та вони здолали їх з гідністю і заслужили на щасливе возз’єднання. Здоров’я, сили, миру й спокою бажаємо цій багатостраждальній сім’ї.
