Вони поставили «на паузу» своє мирне життя, щоб захистити країну. 14 березня День українського добровольця. Пам‘ять воїнів доброї волі сьогодні вшанували у Кривому Розі. На Алеї Слави зібрались представники влади міста, громадськості, родин загиблих військових. До меморіальних стендів тихо лягли живі квіти – на знак вдячності за безсмертний подвиг наших земляків.
День українського добровольця – надважлива для всіх нас дата. Маємо пам‘ятати тих, хто склав голову у цій страшній війні, хто зараз боронить рубежі країни, — говорить голова Об‘єднання солдатських матерів та родин захисників, захисниць Криворіжжя Наталія Король.
«Є хлопці, яких не брав військкомат, але вони добровільно взяли до рук зброю. Є випадки, коли матері навіть не знали, що їхні діти вже на фронті. Запевняли: «Ми — у відрядженні, ми — на роботі, аж поки не отримували дзвінка: «Мамо, я на Донецькому напрямку». Особисто знаю двох мам, які дізнались, що їхні сини воювали, лише коли отримали похоронки. Маємо їх пам‘ятати і передати цю пам‘ять нашим дітям, онукам і правнукам», — впевнена пані Наталія.
У Валентини Михайлівни війна забрала майже всю родину. В Іловайському котлі розстріляли її племінника Олексія Баланчука. Не витримавши горя, пішли з життя його батьки.
«Його забрали за повісткою 4 березня 2014 року. Спочатку воював артилеристом, потім — старшим водієм медичної роти. Вивозив поранених, потрапив у цей котел. Спочатку їм пообіцяли «зелений коридор», потім – розстріляли. Ми не пускали Альошу, але він вперся: «Якщо я не піду, то хто?» Дуже патріотичний був, загинув у 36 років», — згадує згорьована родичка.
У Воїна залишились дружина й донька. А у його сім»ї – гірка і водночас світла пам‘ять про людину, яка віддала своє життя за їхнє майбуття.
Добровольці стали феноменом нашого суспільства. У важкий для країни час, вони залишили кар‘єри, успішний бізнес, родини і добровільно взяли до рук зброю, щоб захистити свою державу.
Шана й пам‘ять – найменше, чим ми можемо їм віддячити!
