Сьогодні день пам’яті жертв політичних репресій. З болем згадуємо тих, кого тоталітарна машина вбила без суду й слідства. Вшановуємо спогадом кожного безневинно закатованого і розстріляного в таборах. Зі скорботою згадуємо жахливі факти геноциду українського та кримськотатарського народів.
Цього дня 1944 року розпочалася спецоперація військ НКВД зі «звільнення» Кримського півострова від корінного населення. За три дні з Криму вивезли понад 190 тисяч кримських татар. У 1944-му з півострова депортували понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів. Вбивчий шлях тривав 2–3 тижні. Дорогою, в тісноті, без їжі, води та медичної допомоги, від голоду та хвороб загинули 7000–7900 кримських татар. Майже 9 тисяч кримськотатарських солдатів та офіцерів радянської армії по закінченні Другої світової відправили у спецпоселення або трудові табори.
У листопаді 1944 року у вигнанні опинилися 193 865 кримських татар: в Узбекистані, Марійській АРСР, Казахській РСР. 6 тисяч кримських татар були ув’язнені до ГУЛАГу безпосередньо під час депортації. Силоміць вивезених наділили статусом “спецпереселенців”, що передбачало постійний нагляд, реєстрацію в комендатурах, примусову фізичну працю. За перші півтора року тільки в Узбекистані померли майже 30 000 кримських татар.
Радянський режим стирав з історії півострова памʼять про киримли: переписувалася кримська історія, насаджувалися імперські наративи про “споконвіку російський” Крим, масово поширювалися міфи про “народ-зрадник”. На півострів цілеспрямовано завозили і заселяли в будинки кримських татар переселенців із росії.
Після незаконної анексії Криму в 2014 році, російська влада продовжує дискредитацію, арешти та утиски кримських татар, що залишилися на українському півострові. Проти них чинять репресії, незаконно призивають на військову службу, руйнують культурну спадщину, фальсифікують історію, мілітаризують освіту та суспільне життя.
Український народ, який зазнав переслідувань і геноциду, був жертвою Голодомору 1932–1933, усвідомлює та повністю поділяє біль депортації. Це наша спільна трагедія, яка нині спонукає нас до спільної боротьби.
Джерело — Український інститут національної пам’яті
