Криворізький дзюдоїст Богдан Ядов, на жаль, цього року не зміг завоювати таку жадану олімпійську медаль – не пробився до 1/4 фіналу. Для 27-річного Богдана це була перша Олімпіада у спортивній кар’єрі. Колишній вихованець криворізького спортклубу Торнадо-2000, майстер спорту міжнародного класу зараз живе в Києві. Богдан вже повернувся додому й ексклюзивно поділився з нашими журналістами емоціями, які нуртують у ньому після поразки.
«Підготовка до Ігор була довгою, олімпійський цикл тривав три роки. У січні я вже точно знав, що їду на Олімпіаду, було багато зборів. Найскладнішою була саме підготовка, бо це перші Ігри для мене. Я не знав, як робити краще, як вивести себе на пік форми. Так, не все вийшло, — розчаровано розповідає спортсмен. — Моральна підготовка теж була важливою, бо ж це відповідальність велика. А третє найважче – то сам виступ, бо ці змагання відрізняються від усіх, вони найвизначніші у житті спортсмена».
Перший переможний поєдинок у Парижі надихнув Богдана. Він відчув, що все має скластися добре, але після другого, який закінчився болючою поразкою, відчув справжній розпач.
«Було важко прийняти, що три роки підготовки і стільки витрачених сил не допомогли вибороти медаль. Наступні дні я не міг прийти до тями, ні з ким не спілкувався, закрився. Але дякуючи своїй родині, зараз почуваюся легше. Мені треба трохи часу, я почну знову готуватися і спробую наступні шанси», — каже дзюдоїст.
Першим суперником Богдана на Олімпіаді був призер чемпіонату Азії, киргиз Кубаничбек Айбек Уулу. Сутичка була важкою, але криворіжцеві вдалося його перемогти. Другий суперник – дворазовий призер чемпіонату світу, монгол Бакши Йондонперелей. До Олімпіади наш Богдан два рази йому програвав.
«Це був дуже незручний суперник для мене. І наприкінці він зумів-таки вирвати перемогу», — сумно констатує наш співрозмовник.
На його думку, у змаганнях такого високого рівня, коли за силою й технікою приблизно всі однакові, вирішальним чинником є підготовка. Хто краще підійшов до змагань. На другому місці – моральна складова. Хто готовий битися до кінця.
«Є багато титулованих спортсменів, з яких я беру приклад. Це олімпійський чемпіон, грузин Лаша Шавдатуашвілі і француз Тедді Рінер. Я надихаюся ними», — зізнається у розмові Богдан.
Зараз у дзюдоїста будуть невеликі канікули, щоби відновитися від травм, а потім — знову тренування і підготовка до змагань після нового року.
«Хочу кваліфікуватися на Лос-Анджелес, хочу виграти медаль чемпіонату світу та Олімпійські ігри. Знаєте, коли я ще тренувався у Кривому Розі, після програшів мені часом казали, що треба займатися чимось іншим. Але якщо у вас є мрія, нікого не слухайте, не зупиняйтеся, вірте в себе і багато працюйте» — радить борець.
Навзаєм бажаємо Богданові не впадати в безнадію і крок за кроком рухатись до нових п’єдесталів!
Фото — Федерація дзюдо України, Суспільне.
