Наша юна золота рибка, 19-річна плавчиня Ніка Шарафутдінова, була єдиною представницею України на Олімпіаді-2024 у плаванні серед жінок. Криворізька спортсменка дебютувала на Олімпійських іграх у кваліфікації на дистанції 100 метрів на спині. Дистанцію Ніка здолала за 1:01.47 хвилини та посіла у загальному заліку 22-ге місце. З цим результатом спортсменка не змогла кваліфікуватись у півфінал, але її дебют дав їй неоціненний досвід і наснагу на майбутні здобутки.
Шарафутдінова — майстриня спорту з плавання, рекордсменка в естафетному плаванні, багаторазова чемпіонка України й міжнародних змагань. Дівчина вже повернулася до Кривого Рогу і дала ексклюзивне інтерв’ю журналістам Рудани. Зустрілися, звісно ж, у басейні.
— Ніко, що тебе найбільше вразило на Олімпійських іграх?
— Коли я прибула до олімпійського селища, наш спортсмен Михайло Романчук мене запитав: «Чого в тебе такі перелякані очі? Заспокойся, все добре». Направду, це була незвична для мене обстановка, я навіть не уявляла, що це буде настільки масштабно: велике спортивне містечко, всюди огородження від репортерів. Всі хочуть тебе сфотографувати…
— Як ставилися до українців, чи підбадьорювали?
— Так, підходили люди біля Ейфелевої вежі, розпитували, як ми живемо, як готуємось у таких складних умовах. Дивувались і підтримували.
— Як ти впоралася з емоціями на змаганнях?
— У мене вже давно немає хвилювань перед стартом, я це якось переросла. Але цього разу було не так, я почувалася трохи дивно. Ввімкнула музику, щоб заспокоїтись, поспілкувалася з дівчатами. Але потім побачила поряд відомих чемпіонок і розгубилася. Були мандраж і хвилювання. Дуже велика арена, багато людей, і я не бачила навіть краю тієї арени.
— Які враження охопили після фінішу?
— Був стан шоку. Пам’ятаю, що пропливла дистанцію, побачила свій час і здивувалася, бо це був непоганий час для ранкового запливу. Коли у мене був успішний чемпіонат Європи, то в ранковій частині я починала 1.01.87. А тут пропливла 1.01.40. Тобто хтось скаже, що різниці немає, але плавці зрозуміють, що це дуже добре. І ось після того я стою на доріжці, повсюдно багато камер і людей, всі хочуть поспілкуватись. Я знайшла нашого репортера і з ним поговорила. Головне, звісно, це досвід, який я отримала. Будемо працювати ще 4 роки, а також готуватися до Лос-Анджелеса, і там вже має бути легше. Принаймні, чемпіонати світу та Європи тепер сприйматиму емоційно простіше.
Пишається результатами своєї вихованки тренерка ДЮСШ №2, старша тренерка збірної України з плавання Ліля Біла.
«Це була моя мрія, щоб моя вихованка виступила на Олімпійських іграх, — каже пані Лілія. — Це були мета і смисл мого життя. Ми гідно виступили: в ранковій частині Ніка показала свій кращий результат. Тепер попереду – 4-річний цикл, нам є до чого прагнути, тож будемо працювати. Зараз у планах – невеликий відпочинок до кінця серпня. З 1 вересня починаємо готуватись до чемпіонату світу у Будапешті. Ми перейшли з юніорського плавання у доросле, спрогресували всі дистанції. Будемо старатися і досягати максимального результату.
