9 березня — день народження українського Генія, батька нашої нації Тараса Шевченка. Ніхто з українських просвітників, філософів, подвижників, велетнів духу та чину, не отримав такої уваги, не досяг такого рівня пошани, який можна сміливо класифікувати як безсмертя.
«Імперія, фактично — царат, який він висміював і принижував, таки принизився — і колишній кріпак, арештант, солдат і позбавлений прав засланець Тарас отримує звання академіка. Імперія допускає перепоховання поета, згідно з його Заповітом: «Де Дніпро і кручі», — нагадала українцям відома письменниця Дзвінка Торохтушко.
Новітня імперія, червона і вбивча, яка знищувала все українське, раптом, поступається перед Шевченком, хоч і зводить його до рівня шароварно-кріпацького культу. З купюрами цензора, звісно, та все ж…
Незалежна Україна розбиває кайдани і починається Шевченковим «Реве та стогне Дніпр широкий».
Це була ейфорія. Але був у ній Шевченко:
«…Та не однаково мені
Як Україну злії люди
Присплять, лукаві,
Та в огні її окраденую збудять…»
Приспали і збудили. Майдан…
«Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрість би була своя…»
І, як кульмінація: новітня Україна перестає кохатися з м… і починає «кохати» їх у хвіст та гриву.
«Борітеся — поборете! Вам Бог помагає…» Вороги покрали в нас усе, до чого руки дотяглися. Що не змогли привласнити — знищили. А Шевченко був завжди поряд. Не привласнили і не знищили. І адаптувати не змогли. Тому й носяться зі своєю псевдокультурою і примітивною літературкою.
А ми боремося. Щоб досягти того, про що теж писав Шевченко:
«І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люде на землі!»
Люди — це ми. А вороги — нелюди і не люди. Сьогодні вони «привітали» нас масованим ракетним обстрілом, але це їм уже не допоможе. Ми переможемо! Бо ми є і в нас є Шевченко. І ніякі пушкіни нам не достоєвські.
З Днем народження Кобзаря, друзі!
Джерело — Дзвінка Торохтушко.
