«Сильні, вільні та незалежні». У День Державного прапора в кожному районі Кривого Рогу пройшли церемонії підняття синьо-жовтого стягу.
Урочиста церемонія підняття Прапора відбулася на центральній площі перед будівлею виконкому міськради. Участь у ній взяв в. о. міського голови Юрій Вілкул, депутати, члени виконкому, Почесні громадяни міста.
На знак поваги та шани, після церемонії керівництво міста поклали квіти до пам’ятників полеглим Захисникам у Меморіальному комплексі на проспекті Миру. За традицією, цього дня квіти лягли до підніжжя пам’ятника Великому Кобзарю на проспекті Поштовому.
Святим цей день для всіх українців називає голова громадського об‘єднання солдатських матерів та захисників і захисниць Криворіжжя Наталя Король.
«Під цим прапором гинуть наші хлопці, які захищають цілісність України. Ми повинні знати свою історію, щоб ніхто не казав, що вона починається з москви. Ні, це москва починається з нас. Ми – міцна держава. І це щодня доводять хлопці, які міцно стоять на передовій, щодня виборюючи нашу свободу»
Для кожного з нас ці дати зараз мають виняткове значення, — впевнений в.о. міського голови Юрій Вілкул.
«Два з половиною роки йде повномасштабна війна, ворог не полишає спроби загарбати нашу землю, знищити українську державність. І у ці дуже важкі часи нам, як ніколи важливо бути об’єднаними, підтримувати та допомагати нашим мешканцям, Захисникам та Захисницям, завдяки яким ми маємо можливість жити майже нормальним життям. Разом працюємо на Перемогу і вже зараз закладаємо підґрунтя для післявоєнної відбудови та розвитку рідного Кривого Рогу», — наголосив очільник міста.
«Наш прапор – це символ України – символ минулого, сьогодення і майбутнього. І ми завжди будемо жити під нашим незалежним, синьо-жовтим переможним прапором», — додає голова Ради оборони міста Олександр Вілкул.
Кривий Ріг є і завжди був проукраїнським містом. Традиції боротьби за українську державність на Криворіжжі понад 100 років, — робить короткий екскурс в історію старший науковий співробітник міського історико-краєзнавчого музею Олександр Мельник. Історик рішуче відкидає заяложену тезу, що у зросійщеному Кривому Розі ця ідея була не такою вже й популярною.
«Як свідчать дослідження архівних матеріалів, навпаки Кривий Ріг дуже активно виступав з позицій створення незалежної держави. Для прикладу. 8 наших жителів, на той час містечка Кривий Ріг, були членами вищого на той час Уряду – Центральної ради. Вони вибиралися відкритим голосуванням і те, що Кривий Ріг делегував таку велику кількість людей до Києва, теж вказує на певні настрої нашого населення», — пояснює Олександр Мельник.
За його словами, вперше жовто-блакитні прапори замайоріли на масовій маніфестації 29 березня 1917 року — через місяць після лютневої революції. Українські соціал-демократи, українські соціалісти-революціонери і всі проукраїнські налаштовані земляки тоді вийшли на загальноміську маніфестацію.
«Вперше офіційно підняли український прапор у місті над установою ГО «Освіта». Сталося це 1 травня 1917 року. І до того члени «Просвіти» виходили на маніфестації з цими прапорами на Ярмаркову площу – традиційне місце проведення різних громадських заходів. Нині – це площа Центрально-Міського ринку», — розповідає історик.
Над приміщенням Криворізької ради робітничих, солдатських і селянських депутатів український прапор замайорів 30 вересня цього ж року. Підняв його голова Ради Корній Речмедило.
«Більшість депутатів тоді були налаштовані за Україну і проголосували за створення української держави. Це приміщення збереглося і знаходиться зараз на вулиці Олександра Поля, 12, де відбулася ця подія. Такі приклади підкреслюють, що у Кривому Розі не було соціальної апатії і конформізму, які нам закидають», — впевнений Олександр Мельник.
Юрій Караченцев – батько загиблого воїна і сам військовий. На фронті — з початку повномасштабного вторгнення. Сьогодні – демобілізований за віком.
«Добре пам‘ятаю, як ми заходили у звільненні від окупації міста і селища. І як місцеві зривали та кидали на землю брудну російську ганчірку і люто її топтали, настільки люди втомились жити під дулами автоматів», — згадує Юрій.
На його переконання – прапор – це святе для кожної держави.
«Навіть сьогодні, якщо ми приспускаємо стяги, перемога все рівно буде за нами і обов‘язково прийде той день, коли ми піднесемо наш синьо-жовтий стяг на нову височінь!», — впевнений військовий.
