98-річна Лідія Степанівна, ризикуючи життям, пішки дійшла з окупованого Очеретиного до позицій ЗСУ. Літня мешканка Донеччини прямувала через лінію фронту, бо не хотіла жити під чоботом окупантів і коритися їхньому свавіллю.
«Цілий день жінка йшла під обстрілами та пекучим сонцем без їжі й води. Аж під вечір її побачили на дорозі наші військові та передали групі поліції «Білий Янгол». Ті відвезли бабусю в безпечне місце, надали необхідну допомогу та розшукали рідних», — розповіли міграційники Дніпропетровщини.
З болем Лідія Степанівна розказала, що її село зараз розбите більше, ніж за часів Другої світової війни. У 40-х роках в Очеретиному не згоріла жодна хата, але ця орда жорстокіша за нацистів. Власний будинок бабусі зруйнували росіяни, всі її документи були знищені, а рідні – поранені.
Працівники міграційної служби допомогли жінці відновити документи. 11 червня у Першотравенському відділі їй видали паспорт громадянки України. Лідія Степанівна отримала ID-картку та попрямувала оформлювати документи на свій новий будинок, який їй подарували небайдужі українці.
