Її труну несли сьогодні повз рідну 114-ту школу, якій вона присвятила більше 20 років життя. Востаннє, під звуки шкільного дзвоника, прощалися з 45-річною Оксаною Сухоруковою, жертвою російського теракту 17 січня.
На момент удару Оксана Вікторівна була з чоловіком Ігорем в автівці, вони збирались цього дня святкувати день народження його дитини. Уламок ракети спричинив їй смертельних травм.
Оксана Сухорукова працювала вчителькою музики. Після того, як її чоловік помер від ковіду, мешкала зі своєю матусею. Довгий час мріяла про власних діток, але народити не судилося. Коли з Херсона до Кривого Рогу переїхав удівець Ігор з трьома дітьми, пані Оксана подарувала їм свої нерозтрачені тепло і любов. Тепер з вини рашистської нечисті ці діти вдруге втратили матір, самотньою в горі залишилася мама пані Оксани, без улюбленого й шанованого педагога – школярі.
«Головним її талантом була любов. Починаючи від мами, з якою вона весь час ходила за руку, і закінчуючи нашими учнями, яких вона називала сонечками, ластівками та іншими лагідними словами. Як професіонал, завжди була на своєму місці», — згадує директорка школи Людмила Хорькова.
Колеги розповідають, що понад усе пані Оксана прагнула бути щасливою і вміла дарувати свою доброту іншим.
«Оксана Вікторівна була для мене найкращим і найдобрішим учителем. Вона давала найцікавіші уроки і була моєю класною керівницею», — сумує учень Савелій Ялинський.
Попрощатись з жінкою, убитою дикими варварами, прийшов однокласник Євген. З Оксаною вони навчались у 127-й гімназії. Розповідає, що вона завжди була суцільним позитивчиком і рушієм до змін.
«Була світлою людиною, постійно прагнула розвитку, в тій же музичній справі. Дуже любила фортепіано, тож пішла за цим напрямком, щоб свої знання і вміння передавати дітям. Гарна, доброзичлива, любила дітей, прищеплювала їм любов до мистецтва, музики. Знаю, що буде суворе покарання тим людям, які принесли смерть і горе в наші домівки, які роблять це так ненаситно», — ледве добирає слова згорьований чоловік.
Анастасія Велика жила в одному будинку з Оксаною і вчилася у неї в школі. Потім свою любов до музики педагогиня передавала вже маленькій дочці Анастасії.
«Я не бачила у своєму житті більш життєрадісної людини. Вона завжди посміхалася, до дітей була дуже чуйною. Ми як побачили цю новину, не могли стримати сліз, дуже боляче було. До останнього сподівались, що все буде добре, але дива не сталося. Моя донька гірко плакала, сидячи поруч».
Того злощасного дня, 17 січня, учителька мала бути на уроці в Інгульці, але відмінила заняття через день народження прийомної дитини. Саме там, біля авіаколеджу, її й наздогнала смерть.
Ще донедавна у класі 114-ї школи звучала музика, за вчительським столом сиділа Оксана Вікторівна і навчала дітлахів співати українських пісень. Сьогодні тут порожньо, бо звук її голосу безжально обірвала російська ракета…
